Мій товариш якось зізнався, що головна зручність від недавно придбаного ним автомобіля — можливість не пити. "Я за кермом", — каже він щоразу, коли в товаристві розливають спиртне. І ніхто більше не чіпляється до нього із сумнівними пропозиціями.

Я не воджу авто, а проте раз на рік використовую подібну відмовку, аби не святкувати так званого "нового року". Тобто не переводити доброї половини ночі на безглузде обпивання та об"їдання, недорікуваті балачки й проглядання дурнуватих програм на наших (мало)російських телеканалах. Моя відмовка проста: 31 грудня ми святкуємо суто родинне свято — день народження тещі. Завдяки цьому маємо змогу уникнути небажаних товариств i нездоланних спокус, а головне  — завершити святкування рівно опівночі, не залазячи надто глибоко на територію упирів, вурдалаків та всякої іншої нечисті.

31 грудня ми святкуємо день народження тещі

Я за природою жайворонок, тож можливість нормально прокинутися о шостій ранку зі свіжою головою для мене куди важливіша від сумнівних опівнічних розваг із сумнівного приводу. У підлітковому віці всі ці незручності принаймні компенсувалися відчуттям новизни і, почасти, забороненості. Проте з часом життя повертає до природніших форм і ритмів. Воно спонукає до ощадження усіх видів енергії — якщо, звісно, є що ощадити.

Від певного часу теща живе разом із нами, тож не мусимо їздити до неї в райцентр, аби привітати з днем народження. Більше за те, нещодавно вона зізналася, що насправді народилася на кілька тижнів раніше, а 31 грудня її записали повітові урядовці. Проте ми й далі дотримуємося родинного ритуалу, уникаючи всіляких новорічних спокус. Вдаємо, що ми за кермом, хоча те кермо наше, звісно, така сама умовність, як і все інше.

×