"Місто & Місто" — так називається останній роман популярного англійського "фентезиста" Чайни М'євіла. У ньому описано два міста, розташованих на тій самій території і розділених не якимсь муром, а всього лише здатністю жителів обох міст не бачити одне одного.
Чайна М'євіл — лівак, член екзотичної Британської соціалістичної робітничої партії. І водночас завзятий опонент Толкієна, спадщину якого вважає "чиряком на задниці фентезійної літератури". Тож критики прочитують М'євілову утопію насамперед як таку собі алегорію сучасного світу, де багаті впритул не помічають бідних, сильні — слабких, здорові — хворих і немічних.
Він зрозумів би принаймні, що таке справжній "чиряк на задниці"
В Україні кожне місто теж має дві паралельні реальності — котеджних містечок і злиденних хрущоб, міжгір'їв і троєщин, "мерседесів" і "кравчучок". Одні вдають, що не бачать інших. Чавлять їх серед білого дня своїми машинами, вирубують їхні парки, загарбують землі під свої мисливські угіддя. Другі вдають, що не розуміють, лають міфічних бандер, дєрмократів та америкосів. І вибирають місцеву мерзоту своїми депутатами та президентами.
Але в романі М'євіла є ще згадка про третє місто. Воно існує лише як легенда. Про нього ніхто нічого до пуття не знає, та це, власне, не дуже й потрібно. Бо ж кожен може його уявити по-своєму. Наприклад, як величезну пісочницю, де діти до певного віку не мусять соромитись іншого кольору шкіри, сільських батьків, української мови чи черевиків із секонд-хенду. М'євіл вважає, що з легендою легше жити — і має рацію. От тільки Толкієна він даремно вважає своїм антиподом, а не попередником.
Коли б він придивився при нагоді до українських "еліт", то, може, зрозумів би принаймні, що таке справжній "чиряк на задниці".
1 
1
Коментарі
17