Років сімнадцять тому, вперше потрапивши до Америки, я був неабияк здивований реєстраційними номерами на декотрих автах, на кшталт "Техаські орли", "Лапонька" або "Пупсик". Як мені пояснили, кожен може собі придумати власний реєстраційний номер замість стандартного — за додаткову, зрозуміло, плату. Головне, щоб на табличці не було забагато літер і, звісно, матюків.

Віднедавна такі номери можна собі замовити і в Україні. А проте наші співгромадяни не поспішають скористатися цим безумовним пом"якшенням тоталітарних правил. Вони небезпідставно підозрюють, що держава придумала для них чергову пастку. Пом"якшила тоталітарні правила реєстрації, але аж ніяк не пом"якшила тоталітарної вдачі усіх своїх виконавчих органів — від ДАІ до Кабміну і від ЖЕКу до так званої судової гілки влади. Тому українці воліють не привертати зайвої уваги усіх тих органів, зокрема й ДАІ. Якщо ж і витрачають гроші на спецномери, то виключно на такі, котрі спонукають даішників цнотливо заплющувати очі на які-завгодно порушення, та ще й слухняно брати при тому під козирок.

Я ніколи не відчував бажання купити собі авто

Може, саме тому я ніколи не відчував бажання купити собі авто. Я надто добре знаю, яка в нас держава і яка влада, аби спілкуватися з нею ще й на дорогах. Чим менше — тим краще. Досить із мене тих, як мудро каже Лесь Подерв"янський, рагулів у телевізорі, котрі через нашу надмірну терплячість уперто називають себе міністрами, депутатами і навіть, прости Господи, "антикризовою коаліцією". Хай би вже краще вони себе називали "лапоньками" і "пупсиками" чи принаймні "сіверськодонецькими орлами".

×