Кілька років тому моя приятелька Ірина відчула, що її син уже досить дорослий і потребує окремого помешкання, а тому треба якось йому в цій справі допомогти. Вона занесла свої скромні заощадження до відомої будівельної фірми, а щоб сплатити подальші внески, здала в оренду свою однокімнатну "хрущовку" і перебралася з сином на дачу під Києвом.
Насправді та дача є звичайною халабудою, яку продувають вітри й заливають дощі, а взимку в добрий мороз замерзає вода в умивальнику. Іра навчилася за кілька років розпалювати мокрі дрова за допомогою старих газет, які реґулярно збирає в знайомих. Навчилася ходити через ліс навпростець до найближчої автобусної зупинки, збирати гриби і ягоди, вирощувати городину, передбачати погоду, а головне — навчилася правильно дихати і таким чином черпати сонячну, атмосферну, магнітну та всяку іншу енергію безпосередньо з повітря. Вона стала правдивою альтерглобалісткою, переконаною, що світ споживає занадто багато ресурсів, викидає й марнує ще більше, і взагалі, рухається в абсолютно неправильному, самогубчому напрямку.
Спокуса поліпшення житлових умов — від лукавого
Коли її будівельна фірма в розпалі кризи збанкрутувала, Іра, схоже, не надто й засмутилася. Для неї це був просто знак, що жити слід саме так, як вона живе, а спокуса поліпшення житлових умов — від лукавого.
Нещодавно вона завітала з сином забрати в мене старого комп"ютера, який кілька років без ужитку стовбичив у кабінеті.
— Він трохи деформує зображення, — застеріг я її. — І не тягне фільмів. Та й інтернет-експлорер теж барахлить.
— Але на ньому можна слухати музику! — радісно вигукнула Ірина.
І я зрозумів, що вдале життя — це коли до повного щастя тобі не вистачає лише доброї музики.
1 
1
Коментарі
10