Акваріум

У класичному фільмі Кшиштофа Кєсльовського "Аматор" є забавна розмова двох персонажів.

— А чому тебе дружина покинула? — питає один.

— Не знаю.

— А телевізор забрала?

— Ні.

— Ну, то повернеться.

Кілька тижнів тому мого товариша теж покинула дружина — разом із телевізором. Це означає, що, мабуть, вона не повернеться. Тому я й не переказую йому фільму Кєсльовського — щоб не розстроювати. Але він, схоже, й сам здогадується.

Що буде, коли раптом дружина повернеться — разом із телевізором?

Нещодавно він купив собі великий акваріум і поставив на місце телевізора. Вечорами сидить у темряві й дивиться, як у світлі електричної лампи плавають різнокольорові рибки. Достоту як герой іншого класичного фільму — "Безмежна голубінь" Люка Бессона. Той приятелював із дельфінами і врешті вирушив у їхній світ, покинувши кохану дружину в попередньому житті. Цей фільм насправді ще сумніший від "Аматора", тож я волію й про нього своєму приятелеві не згадувати.

Мені шкода товариша, бо я бачу, що він страждає — і на це нема ради.

Часом я думаю: а що все-таки буде, коли раптом дружина повернеться — разом із телевізором? Де вони помістять його тепер у крихітному помешканні? Чи здадуть акваріум назад до крамниці? А чи позбудуться радше телевізора? І сидітимуть тоді удвох у темряві, споглядаючи піруети барвистих рибок у світлі електричної лампи?

Може, варто було це зробити на самому початку — і тоді вони ніколи б не розлучались?