У Києві 29 серпня попрощалися із льотчиком Андрієм "Джусом" Пільщиковим. Він загинув в авіакатастрофі на Житомирщині. Внаслідок зіткнення тоді не стало й двох майорів - В'ячеслава Мінки і Сергія Проказіна. Всі вони були бойовими пілотами 40-ї бригади тактичної авіації, яка базується у місті Васильків.
"Джус" захищав Україну із першого дня повномасштабного вторгнення РФ. Здійснював бойові вильоти для захисту неба столиці. Загалом має біля 500 год нальоту.
Вшанувати памʼять пілота прийшли побратими, рідні, друзі й вище військове командування повітряних сил ЗСУ. Прощання пройшло у Патріаршому соборі Воскресіння Христового Українскої греко-католицької церкви.
Кореспондентка Gazeta.ua побувала на прощанні й поспілкувалася з близькими героя.
ЛЕГЕНДА
Під високим куполом білої просторої зали стоїть жінка у вишитій довгій сукні. У руці тримає хустинку, голову повʼязала чорним мереживним шарфом. Це - Лілія Авер'янова, матір загиблого льотчика Андрія Пільщикова з позивним "Джус". Його закрита труна накрита синьо-жовтим стягом.
Біля Лілії стоять рідні й кохана бійця - волонтерка Меланія Подоляк. Її очі почервоніли від сліз, а обличчя зблідло. Поруч у льотному оливковому комбінезоні тримає портрет Андрія його побратим. Їхні обличчя осяюють проміння сонця, що пробиваються з вікон на стелі.
Священники у червоних довгих рясах стають перед труною і починають поминальну службу. Їхні голоси котяться луною й розливаються на стелі. Крізь прочинені двері в собор заходять люди у цивільному і вбрані у військову форму. Серед присутніх легко впізнати пілотів за характерними комбінезонами.
До "Джуса" підходить командувач повітряних сил генерал-лейтенант Микола Олещук. Приніс синьо-жовтий букет хризантем. Стає біля почесної варти, праворуч від портрета Андрія на стійці, прикрашеній квітами.
- Військове звання "майор" капітану Анрію Пільщикову - присвоїти! - виголошує наказ командувач.
Ураз голос генерала починає тремтіти.
Він бачив майбутнє повітряних сил
- Він не просто герой, він - легенда. Він бачив майбутнє повітряних сил, - бере у руки мікрофон і каже прощальні слова Олещук. - Він доніс усьому світу, що Україні потрібен літак. На жаль, трішки не дочекався, залишилося досить мало... Наші пілоти вже вирушили на навчання. Я згоден з матір'ю, краще б він поїхав навчитися за кордоном. Льотчики не вмирають, вони йдуть у небо. Є збірний образ "Привида Києва". І Андрій був його частиною.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Остання путь "Сокола": у Києві прощаються з депутатом міськради Сергієм Ільницьким
Микола Олещук не стримує сліз і намагається вгамувати емоції, опускаючи очі вниз. Понад 400 годин нальоту, десятки знищених ворожих літаків, десятки знищених російських солдатів, більше ста бойових вильотів, перераховує звитяги Андрія генерал-лейтенант.
- Він був з тих, кому вдалося захистити небо Києва у перші дні повномасштабного вторгнення, - продовжує Олещук. - Залишилося трішки - завоювати перевагу у повітрі на тимчасово окупованих територіях.
ПАРТИЗАН
Під палючим сонцем з шевронами "Привиди Києва" на плечі стоять військові. Прийшли попрощатися з побратимом і бійці інших підрозділів. Хтось палить за рогом собору в затінку, хтось уважно вслухається в дзвін, що лунає на вулиці на честь "Джуса".
Із церкви військові виносять квіти. За ними - труну. Під сходами Микола Олещук обіймає матір Андрія.
- Ви мені пообіцяйте, що в першому літаку я зроблю коло. Я підіймуся замість нього (сина - Gazetа.ua), - просить генерала Лілія. Бо Андрій Пільщиков мріяв виконувати бойові завдання на літаках F-16.
- Безумовно, - відповідає Микола Олещук.
- Андрій цілодобово був на роботі, хотів захистити Україну, - розповідає мати Андрія. - Він же міг залишитися, бо ніхто його не змушував. У перші секунди мені в Харків подзвонив і питає: "Мама, шо у вас там у Харкові? Уже Харків обстріляли і нас тут. Я йду захищати Васильків". Перші дні він взагалі в піхоті був, бо не мав дозволу на польоти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що відомо про льотчика "Джуса", який трагічно загинув внаслідок авіатрощі на Житомирщині
Побратими й друзі розповідали Лілії про ситуацію на фронті. Мати намагалася не турбувати сина у важкі хвилини.
- Я не знала, що там. Хлопці кажуть: "Та Андрій там вже копає окопи". Бо він там уже кожен кущик знав, усю територію. Він був готовий, - згадує жінка. - За два тижні до повномасштабного вторгнення він мене вже виганяв з дому й казав, що весь Київ скуповує патрони. Присилає фотку з магазину зброї - стоїть черга й написано: "Я купив останні сто". У нього була своя зброя, купив напередодні для цього ж автомобіль. З перших секунд був у бригаді як партизан. Вони не дали повторити Гостомель у Василькові.
Вони не дали повторити Гостомель у Василькові
Згодом "Джус" став пілотувати. Був льотчиком винищувача МіГ-29 у складі 40-ї бригади тактичної авіації.
- Перші хлопці вилетіли й забрали літаки, а далі вже захищали землю, щоб росіяни не дісталися до столиці, - каже Лілія. - Він дуже любив Київ і хотів жити тут. Працював на цивільній роботі, підходив до всього творчо - до дизайну, до реклами. Був медійником - комунікатор,стрімер. Підтримував тонус на початку війни, коли у людей був занепад. "Привиди Києва" підбадьорювали народ. На шевроні, який зробили американці написано "Вірити". Він вірив і все для цього робив. В Україні має бути авіація така, як він хотів.
СПРАВЖНІЙ АВІАТОР
Вітається з військовими за руку речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат. Чоловік близько спілкувався з "Джусом", тому сьогодні не приховує смутку.
- Він був настільки багатогранним, що важко коротко розказати про всі таланти, які мав цей чоловік у розквіті сил - 30 років! - наголошує Ігнат і стримує нервове дрижання. - Його поважали, але багато хто й недолюблював, бо був настільки прискіпливим, правдорубом, добивався своєї мети. Мене теж іноді сварив, бо наголошував, що в авіації помилок не повинно бути. Поїхав у Сполучені Штати, його знає весь світ.
Андрій зіграв важливу роль в тому, щоб літаки F-16 зʼявилися в Україні, зізнається речник.
Труну забирає катафалк. Рідні й друзі сідають у довгі автобуси, щоб провести бійця в останню путь. Знервовано ходить площею перед собором військовий 40-ї бригади, побратим загиблого воїна, якого теж звати Андрій.
Якби зараз з нами стояв "Джус", то він сказав би: "Не розповідайте тільки про мене, я був не сам", зізнається Андрій.
- Загинуло три наші прекрасні пілоти, - додає військовий. - Доля криво усміхнулася і забрала тьох найкращих хлопців.
Чоловік служив в зенітно-ракетних військах. Ще відтоді знали про "Джуса", згадує.
- Був харизматичний і яскравий, яле подумали, що молодий. А потім зрозуміли, що дуже розумний хлопець. Устиг в Норвегії повчитися, побувати в США. Хоча ніколи цього не висвітлював напоказ. Прискіпливий, непростий в розмові, але завжди міг підказати, допомогти. Патріот до глибини душі.
Хобі "Джуса" були завжди повʼязані з пілотуванням і літаками. У вільний час намагався вчитися і глибше занурюватися в тему.
- Які є системи захисту для вертольотчиків, чому цей комбат горить, а той ні, - каже Андрій. - Льотчики перед польотом репетирують на літачках маленьких. То він сам в інтернеті шукав, як зробити модельки літаків оригінальних, щоб максимально відповідали оригіналу, були пофарбовані в піксель. Хлопці досі на них тренуються. Він авіатор - а це доля вже.
Подвірʼя собору обезлюдніло. І тільки у вухах досі чути церковний дзвін.
1 
1
Коментарі