"Найкраще, коли в електричках тепло виключають. Тоді всі купують чай, гріються"

20

Фото: gazeta.ua

"Раніше в електричках від торгашів відбою не було. Торгували носками, мазями, одягом, рушниками. Я часто їжджу, бо мама хворіє. А останні роки — продавці майже зникли. З нашого села троє людей раніше так заробляли. Поїхали до Польщі, там вигідніше", - каже Валентина Мазур із села Селище Вінницької області. Їде додому в середу електричкою зі Жмеринки Вінницької області.

Об 11:35 на вокзалі Жмеринки в гучномовець оголошують про прибуття електрички Гречани-Козятин. За хвилину перон оживає: жінки та чоловіки тягнуть сумки. До Вінниці квиток коштує 15 грн. За годину електричка проїжджає 9 станцій.

 

Пасажири заходять до 6 вагонів, не у всіх повністю відкриваються двері. У першому тхне сечею. Тут розташований туалет. Більшість пасажирів – пенсіонери. Літня жінка тягне величезну картату сумку. Пропоную допомогти занести всередину. Торба важка.

"З базару їду. В нас родина велика - я з чоловіком, дочка, троє внуків. Всі їсти хтять. Раз на тиждень їду в Жмеринку, скуповуюсь. Мені в електричці проїзд безплатно. Тільки м'яса беру 5 кілограмів. А це ще й поболіли всі в хаті. В аптеку зайшла, то півтори тисячі лишила", – говорить Марія Сергіївна. Займає у вагоні два сидіння. Сумкою перекриває прохід.

Електричка стоїть у Жмеринці 27 хв. Продавці починають носити по вагонах товар. Пасажири кажуть, їх поменьшало. За останні рік зникли люди, які торгували в електричках десятиріччями. Більшість - поїхали на заробітки закордон.

 

"Гарячі пиріжки. З вишнями, сиром, яблуком", - кричить 56-річна Ольга. Вона 10 років торгує випічкою та домашніми стравами. У кожному вагоні продає по 3-5 пиріжків. Один коштує 10 грн.

"Хіба то торги зараз? От коли їхали московські поїзда, то за пів години могла відро вареників продати. Або курку запечену втроє дорожче, ніж на неї витратила. Приміром, вона коштувала 50 гривень, то спокійно за 150 продавала. А це ношуся з пиріжками. Буває цілий день ніхто не бере. Найважче було перед святами і після них. Люди понаїдалися ковбас, то геть не брали. Мусили акції придумувати. Пропонувала три пиріжки за 25 гривень. За день маю 100 гривень прибутку в кращому випадку", - говорить.

У одному з вагонів Ольга бачить свою знайому. Та замовляє три пиріжки.

"В електричках в основному цукерки і пиво носять. Краще пиріжок з'їсти. Цукеркою онук влітку отруївся. Більше не беру. Ніхто ж не перевіряє строк придатності", - дає гроші.

Електричка рушає. Пасажири дістають їжу з сумок: салати, пиріжки, бутерброди з ковбасою.

"Сьогодні вночі українські канали відключили. Все роблять, аби ми сєпарами стали. Тюнер 1600 гривень коштує. А ще ж щомісяця тре платити до 100 гривень. Вранці вже дивився новини з Росії", - каже кремезний чоловік у куфайці та хутряній шапці. Знайомі називають його Олекса.

"І що там Росія в новинах казала?" - запитує сива жінка з великим синцем на правій щоці.

"Та що вони скажуть: вбили, застрелили, хтось народився. Щось про Донбас було. Плюнув і виключив. Бо ще б телевізор потовк. Побоявся, що жінка не матиме де серіал дивитися. Оце їздив купувати собі радіо", - відповідає Олекса.

 

У сусідньому вагоні грають у карти двоє чоловіків.

"Ти платьожку за газ получав? Мені 190 гривень за доставку нащитали. Оце їздив розбиратися. Дулю скрутили і всьо. Плати, нема винних. Посилають із кабінету в кабінет. Того нема, той не в курсі. Так нічого й не добився. Кажуть, що наша хата далеко від мереж. Син у Києві 12 гривень платить, бо в багатоповерхівці живе", - говорить Віктор Семенович.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Рускій мір" втрачає свій вплив. Не бійтеся давати йому відсіч" - журналіст вразила зверненням до українців

"Нам теж більше 100 гривень нарахували. Сума від спожитого газу залежить. В тебе ж у хаті дві сім'ї живе, то більше палиш", - каже його товариш Сергій.

"Невістка тричі на день миється. Не дай Бог руки холодною водою обмити. Третью дитину сину народила. Дере з нього останню шкуру. На днях 500 гривень взяла, щоб рєсніци наростити. А це сина посилає на заробітки. Як поїде в ту Чехію, то вона нас зі світу зживе. Бараболі не їсть. Лиш м'ясо подавай", - скаржиться Віктор Семенович.

На залізничній станції у Гнівані до вагону заходить продавець із пивом, горішками та чипсами.

"Візьму Віталіку пива, бо жінка його допиляла. Втік знов до мене. І малого пресує. На минулому тижні повикидала його малюнки. Бо він всю родину малював", - протягує гроші пенсіонерка.

Запитує, чи є цукерки "Київський торт". Продавець пропонує купити "Слівки-лінивки" по 5 грн за штуку.

"Дайте дві. Є тут Свєта Сладєнька. Носить добрі цукерки по 4 гривні. А тепер десь пропала Свєта. Жалілася на торги. Каже, погано почали брати. Бо цукерки подорожчали. А люди більше 5 гривень за штуку не хочуть платити", - додає.

Найбільше пасажири купують пива. За дві зупинки продавець планує виходити. Каже, до Вінниці їхати невигідно. Ще й взимку хворих багато у вагонах, можна вірус підхопити.

"Піду на останній рейс. Люди щедріші, коли повертаються з роботи. Найкраще, коли в електричках тепло виключають. Тоді всі купують чай, гріються. Стаканчик коштує 10 гривень. До кави і чаю ще беруть цукерку чи пряники. Заробітки смішні стали. Раніше по 5 тисяч із дружиною мали. Зараз треба на вигідний рейс ще попасти. Вдень катаються одні пенсіонери. А ввечері - конкуренція. От я на цьому рейсі один пиво ношу, а ввечері - троє", - говорить продавець. Представлятися не хоче. Додає, що заробітків від торгівлі в електричці на життя вистачає.

×