"Ми законсервовані. Проживемо сто років" – як мешкають люди у найдовшому місті Європи

23

Кривий Ріг - одне з унікальних міст світу, бо є найдовшим у Європі – простягулося на 126 км. Це єдиний в Україні населений пункт, який не має статусу обласного центру попри те, що там живуть понад 500 тис. людей.

Тут зосереджена металургійна промисловість, працюють кар'єри. Майже у всіх районах Кривого Рогу є гірничо-видобувні підприємства. Через це деякі частини міста перебувають практично в стані екологічної катастрофи. Окрім цього місто опинилося на порозі значних проблем із питною водою, після того як росіяни підірвали Каховську ГЕС.

Кореспондентка Gazeta.ua відвідала Кривий Ріг і дізналася, як живуть люди в найзабрудненішому районі міста та які там проблеми із питною водою.

ЗАВОД РЯТУЄ

На старій вулиці Кривого Рогу тихо й майже безлюдно. Цегляні й панельні будинки закривають високі каштани й білі платани. Лише звук трамваю раз у раз порушує спокій, розрізає повітря зі свистом.

До району Червона їдемо метротрамом – це єдиний в Україні підземний трамвай. Будинки й тротуари мають рудуватий колір. На парканах осів червоний пил, а за будинками видно залізні каркаси гірничо-металургійної компанії АселорМіттал. Це одне з багатьох підприємств, через яке місто страждає від шкідливих викидів в атмосферу.

 

На перший погляд вулиці мають звичний для ока вигляд. Блукаємо кварталами, щоб знайти помаранчеві від руди дороги, як на фото, що ходять мережею.

- У нас тут такого немає, це вам треба в інший кінець міста, – зустрічаємо дорогою жінку у довгій спідниці з кучерявим волоссям до плечей. Називається Людмилою. – У нас тут також буває, але рідко. Ці всі шкідливі випади - з АселорМіттала.Там йде плавка, то буває таке, що збирається газ і цей газ нада куда-то випускать, бо нічо ж не зробиш. Ото ж воно й виходить так, що його несе вітром – куди понесло, туди й опало. Усе риже стає, а дощ змиває.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Від скромного учня до "залізного генерала": що про Валерія Залужного розповідають у школі та як вітають

Криворожанка переконує, що жителі міста вже звикли до брудного повітря. Ми тут народилися, пояснює Людмила Миколаївна.

Фото: Тарас ПОДОЛЯН

– Ви б побачили, які у мене сусідки по 80 років! У них морщин менше, ніж у мене. Увесь час прожили тут, а всі бояться. Кажу, ми законсервовані, проживемо сто років. У нас імунітет уже до цього ого-го який!

Після підриву росіянами Каховської ГЕС, яка забезпечувала водою Кривий Ріг, у місті почалися проблеми з водопостачанням. У перші дні після трагедії влада заявила, що запасів вистачить лише на півтора місяці.

– У нас райони тут разниє. Тоєсть хтось сидить без води, а у когось просто до четвертого-пятого поверху немає води, – продовжує містянка. – Я мешкаю тут, на четвертому поверсі, то вода є у всіх. З 10 вечора до пяти утра відключають. Городи поливати забороняють, бо води дуже мало в Кривому Розі – урожай сохне. Ну казали, що на півтора місяці вистачить води. Вони тянуть оці труби, не кажуть, де. Бояться, що опять разбомблять. Якесь ведуть до нас водопостачання – новиє труби, новую гілку тут тянуть.

Спершу хотіли брати воду з Інгулецького водосховища, але там знайшли кишкову паличку. Тепер планують з іншого міста, зізнається.

– Вода єсть. Якщо вдруг в когось нема, то можна сходить набрати. Питну якусь, але я ще не ходила. Переживаю, бо в мене тьотка на Ювілейному живе в дев'ятиповерховому домі, то є тільки до четвертого. Нас ще завод спасає - ділиться водою. Ну пока ніхто ще не вмирав от жажди. Держимся.

 

Свердловин у місті немає, а питну воду доставляють з Карачуна.

– Це ж там наш мiський запас води, - каже наостанок Людмила Миколаївна і вибачається, бо мусить йти у справах.

СИЛІКОЗ І АЛЕРГІЇ

Найбільше скупчення підприємств з видобутку руди знаходиться в Покровському районі Кривого Рогу. Через велику протяжність по місту потрібно пересуватися трамваєм або тролейбусами. Від початку повномасштабного вторгнення проїзд для пасажирів там безкоштовний. Водночас маршрутка коштує 15 грн.

Ознак забруднення тут не знаходимо, окрім того ж самого червоного осаду в тріщинах асфальту. Питаємо перехожих, але на диво, і молодь, і дорослі не знають, де в місті знайти найбільш забруднені квартали.

 

До "Північного" кар'єру йдемо пішки від розв'язки, неподалік спокійно тече широка річка Саксагань. Уже тут можна неозброєним оком помітити однакового відтінку дахи й стіни будинків. Здалеку здається, що вони поржавіли.

Дихати стає важче, розпечене асфальтом повітря обпікає груди. У горлі осідає пил з металевим присмаком. Уже за кілька хвилин взуття покривається рудим нальотом, а ноги й руки стали липкі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Чоловік почав кидатись. Став наді мною у позу" – як українки вперше їхали в жіночих купе

Вхід до кар'єру закритий, а обхідні шляхи повз зарослі чагарників охороняють вуличні собаки - моторошно шурхотять у сухих кущах. З протилежного боку дороги на вул. Волгоградській стоять приватні житлові будинки. Тут доволі спокійно й не відчувається міської метушні.

 

Біля високого залізного паркану обрізає гілки садових кущів літній чоловік. Ходить без футболки, але в бандані. Іван Тимофійович усе життя провів у Кривому Розі. Нещодавно поховав дружину й тепер намагається якось відволіктися від поганих думок.

– Я переїхав сюда в 1982-м году, то тут вообще все красне було, - каже чоловік і продовжує зносити сміття на купу. - У середині 1990-х руду тут перестали добувати, а це ж все красне від тої руди. Я тут работал бурільщиком колись, три года на Саксагані. Ці руди закончились десь на глубині 700 метрів. А далі вже йдуть граніти, кварц. І тоді вже тут все цвєт почало пріобрєтать. У мене земля до цих пір красна, але трохи чорнозема привіз.

Найбільш брудне повітря під час засухи, тоді вітер розносить пил на кілька кілометрів. Колись Іван жив в районі Соцміста, де поряд стояв металургійний завод.

– Там як з того завода подує - то все засипає! Оце на балконі шось повісиш – усе в пилі. Тут жить сильно важко, болєзні всякі. Від цього розвивається силікоз і антрацити в легенях осідають від граніту. Були бурільщики, які веєрами добували за допомогою взривчатки. Вони не вдівали защіту і дуже це на здоров'я впливало. Я як перевіряв організм спустя три года, то зір і слух униз пішли. А у руках вібрація почалась. А ті мужики, що маски не вдівали, то всі поумирали.

 

У місцевих жителів розвиваються алергії. Іван Тимофійович переїхав з родиною в новий район через те, що донька захворіла астмою.

– Не нада було сюда заїжджать. Але хоть з водою проблем у нас немає, може через шахту проходить десь. А у дочки немає часто води, а як включають, то біжить така кольором як кофе. Застоюється в трубах, то вона набирає у відра, миски і жде, пока осяде. А потом через фільтр, а воно ж все одно, – жаліється містянин і береться за роботу в садку.

БУДИНОК ВІДКЛЮЧИЛИ

Місто на карті розділене за кварталами. У розпал вихідного дня більшість криворожан з'їжджаються в 95-й - саме звідси взяли назву для команди творці 95-го кварталу. Зараз люди тут збираються біля McDonald's, який відкрили місяць тому після тривалої перерви в роботі через війну. Саме тому на площі неймовірний ажіотаж.

Біля супермаркету встановили великі цифри "95" з металевого каркасу, обплетеного гірляндами. Тут неподалік жив і провів свою юність президент Володимир Зеленський.

 

З підземки виходить жінка з коротким русявим волоссям. Одягнена в тісну футболку й бриджи. Говорить спершу неохоче, але коли тема заходить про проблеми з водою – висловлює обурення.

– Я справді обурена, що житлосервіс взяв і вимкнув будинки від насосів і у них немає води. Навіть коли подають воду більше, тиск, до верхніх поверхів все одно не доходить. Яке мали право прийняти таке рішення керуючі компаніями? Не у всіх будинках така ситуація, це ті, які обслуговують житлосервіс КР. У нашому районі ОСББ ніхто не попереджав. А чому так, що будинок на 360 квартир - і отак от з людьми вчинили.

Про графіки відключень місцевих жителів ніхто не попереджав. 45-річна Алла Анатоліївна прізвище своє не називає, але розповідає, що про тимчасові припинення водопостачання дізналася завдяки зв'язкам.

 

– Тобто ми вже самі дізналися, що з восьмої до десятої вечора і з шостої до восьмої – нормальний тиск води. Не знаю, що робить влада, чесно, наш район від Карачуновського водосховища. Нас це взагалі не повинно було коснутись, але ж кажу – цей будинок просто вимкнули. Заборонили, значить, поливати городи. Люди з дев'ятих поверхів дивляться з вікна на приватний сектор – все одно поливають. Ніхто ж не контролює. Водоканал попередив, а у них все ж горить на сонці. А ще у нас же пилюка вічно, тому треба робити прибирання вологе щодня – осідає все на меблях, одязі.

Також у місті є проблема з укриттями. Кривий Ріг часто страждає від російських обстрілів, але місцеві переважно сидять у коридорах під час тривог.

– Не всі облаштовані. Є бомбосховище в третій музичній школі - ото дійсно добротне, там побілено. Але цього не вистачає, місто не виділило нічого. У художній школі так само – тимчасове укриття. Там просто лавки, які були в цій школі, стільці. А нового нічого нема, і за свій рахунок треба було воду придбати, продукти, вентиляцію зробити своїм коштом. Зараз часто обстріли, як були, так і залишаються. Це дуже страшно, коли вибухає – усе здригається. Кривий Ріг дуже довге місто, щоб його все захистити.

Алла знає Володимира Зеленського ще до того, як він став відомим. Жили на сусідніх кварталах й часто бачила його з друзями в місті.

 

– Бачили, що є потенціал у нього і не розчарувалися. Коли балотувався, то записалася в його команду, бо дійсно повірила, що щось можна змінити, усіх цих старперів. Була наглядачкою - усе було чесно, ніяких подтасовок. Вони зі своєю компанією там на трамваях часто тусили. Лєна там була, Саша Пікалов. Вони моїх років, приїжджали давати концерти потім уже, – згадує Алла.

НАЖИВАЮТЬСЯ НА ВОДІ

Повз проходить молодий чоловік з кавою у руках. Має коротку стрижку й широкі плечі. 22-річний Артем Апанащенко вчиться й працює в Кривому Розі.

– Багато друзів роз'їхалися в інші країни. Зараз взагалі в місті дуже мало людей. От зараз вихідний – то мало би тут бути більше. З роботою проблеми, ось з підривом Каховської ГЕС зупинилося підприємство і працівників у відпустки порозганяли.

 

Середня зарплатня в місті 10-15 тис. грн. Із початком повномасштабного вторгнення зросли ціни на оренду квартир через велику кількість тимчасово переселених людей зі східних регіонів.

– Наживаються й у тих районах, де є вода. Коли дізналися, що будуть проблеми в місті, а у якихось районах вода буде - то там одразу попіднімали ціни. Кривий Ріг завжди був проукраїнським. Патріотично всі налаштовані завжди. Те, що Вілкул при владі – так це ж не від нього залежить, а від людей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Тут маленька автономія. Нас даже на карті нема" - як живуть люди у місті-привиді

У місті з початком Великої війни ціни тут стали вищі, найбільше відчувається на продукти, зізнається Апанащенко. Жити в Кривому Розі не планує далі. Хоче переїхати в столицю чи в інше більше місто.

– Нічого не змінюється, не отримуєш від міста ніякого задоволення, хочеться чогось нового. Головний мінус Кривого Рогу – заводи, повітря тут звичайно брудне… Як би описати вам наше місто, - на кілька секунд Артем замислюється. - Розкрадають багато з бюджета, а стільки могли за ці гроші побудувати всього. Місто застигло на якомусь рівні, мафи почали будувати всюди.

 

Дорогою до вокзалу їдемо на таксі. Водій Денис розмовляє російською, у салоні починає грати пісня "В небі чистому чути гімн".

– Їхав додому на Донбас і на блокпості грала ця пісня. То військовий почув і сказав: "Проїжджай, точно наш". У Кривому Розі не дуже подобається. Сам залізничник, але зараз в таксі працюю і заробляю набагато більше. Але люди так собі, хоча може це тому, що з ними працюю. Хочеться повернутися додому. Недавно з мамою їздили, то це так чудово – поспати у своєму ліжку. Думали, що кілька місяців тут побудемо – і поїдемо додому, але не так все склалося.

Надвечір більшість місцевих розходяться додому або гуляють торговими центрами. Раптово роздається сигнал повітряної тривоги. Так гучно, що здається заповним собою повітря. В урития поспішають тільки працівники ресторанів поблизу. Громадський транспорт не зупиняється, повільно гуляють вулицями мами з дитячими візочками.

×