Щастя з'являється від того, що в душі мир. Про це розповідає вінницький священник Назарій Давидовський. Напередодні Великодня Gazeta.ua спитала чоловіка про те, що таке щастя, як досягти гармонії в собі та роботу в церкві.
Щастя - коли в душі спокій. Він з'являється від того, що в душі мир. Для когость щастя мати домівку, а для когось родина. Для мене щастя мир в душі. Коли я сприймаю спокійно дійсність, коли маю з ким поговорити, коли радію від того що в моїх близьких, друзів щось вдається.
Головна ціль життя — полюбити себе. Ми повинні сприймати себе та світ таким, який він є.
У кожної людини є свої вороги та заздрісники. Навчився перед ними не хвалитися своїми планами на майбутнє. Тоді все задумане виходить.
Морально дуже важко відволіктися від проблем людей, які приходять на сповідь. На початку роботи священиком приходилося слухати багато сповідей. Коли приходив додому, вечір сидів у тиші.
В церкві можна побачити страшні речі. Маю спогад з дитинства про жінку, яка підходила до ікон, кричала, падала. Читав, що якщо людина себе неадекватно веде, треба вести її до сповіді, причастя і старатися зберігати спокій. У своїй парафії такого не зустрічав.
Священик має бути другом. Не вказувати людині, а бути порадником, тут важливо бути емпатом. Максимум можна поділитися власним духовним досвідом.
На сповіді час від часу чую про зради, дрібні злочини, але за межі церкви цього ніколи не виношу, навіть у приватних розмовах. То справа кожної людини, як їй чинити.
Молитва може бути на відстані. В мене був знайомий з Австралії. Йому 86 років, хворів та не міг відвідувати православні храми. На Великдень з собою брав ноутбук, вмикав скайп. Так він дивився служіння в храмі.
В церкві можна побачити страшні речі. Маю спогад з дитинства про жінку, яка підходила до ікон, кричала, падала. Читав, що якщо людина себе неадекватно веде, треба вести її до сповіді, причастя і старатися зберігати спокій. У своїй парафії такого не зустрічав.
Священик має бути другом. Не вказувати людині, а бути порадником, тут важливо бути емпатом. Максимум можна поділитися власним духовним досвідом.
На сповіді час від часу чую про зради, дрібні злочини, але за межі церкви цього ніколи не виношу, навіть у приватних розмовах. То справа кожної людини, як їй чинити.
Молитва може бути на відстані. В мене був знайомий з Австралії. Йому 86 років, хворів та не міг відвідувати православні храми. На Великдень з собою брав ноутбук, вмикав скайп. Так він дивився служіння в храмі.
×
![]()
5 
35413
Коментарі