Привіт, кумо! Що робила цього кризового святого Валентина? Нарізала сердечками буряки на борщ?
Я це свято не визнаю. По-перше, не люблю купувати дурню — поштівки, ведмедики, противні дорогущі вечері в забитих ресторанах. По-друге, святий Валентин одружував солдатів у римській армії і, по-моєму, одне з одним, а це трохи не по моїй лінії. По-третє, всім закоханим відомо: день хлопчиків 23 лютого, а дівчаток — 8 Березня. А десь посередині — класна дискотека. Дівчата приносять тортики й пундики, хлопці ситро, можна крутити "Ласковый май" аж до шостої вечора.
Найчарівніша мить мого життя сталася в 5 класі, під час однієї з таких дискотек. Я була страшенно закохана в однокласника Сергія.
Уже смеркало, і від цього голос Юри Шатунова з противного робився романтичним. На початку дискотеки всі, особливо хлопці, кучкувалися окремо. Діалоги відбувалися тільки за ситром і над тортом, на кшталт:
— Ти оп"ять прийшов по торт? Дивися не обжерись!
Щас резинка на трусах лопне
— Посмотри на себе, щас резинка на трусах лопне.
Незабаром почалися танці — швидкі, у колі. На повільних усі розходилися назад під стінку, симулюючи байдужість. Коли почалася моя улюблена пісня, Сергій запросив мене. Я чарівно усміхнулася, і ми закружляли. Спершу сторожко, боячися зробити щось не так, а потім вільніше, вільніше, і зрештою нас обох осяяло: ми належимо одне одному, і так буде завжди. Така могутня була та мить, що й зараз я її краще пам"ятаю, ніж те, що сталося вчора.
Тільки цього не було ніколи. Я вигадала той танець, доки йшла додому. Сергій перейшов в іншу школу наприкінці року, не дізнавшись, що ми належимо одне одному, і так буде завжди.
1 
1
Коментарі
12