"Мене звуть Марковіч", — представляється голос по телефону. Мій чоловік познайомився в рок-клубі для молодих музикантів (він сам до них не належить) із "російським масажистом", який дуже мало бере за сеанс. І ось я йому дзвоню, щоб домовитися про масаж. Але замість тверського чи якого-небудь самарського акценту в його голосі лунає пролетарська північ Англії.
— Марковіч — це прізвище чи по батькові? — перепитую.
— Це ім"я, — радісно вигукує він. — Я росіянин! Точніше, мій прадідусь був російський єврей. Але я намагаюся відродити зв"язок із Росією. Мене звати Марк, але я тепер так представляюся — Марковіч. Мій троюрідний брат робить мені візитівки, то там буде або двоголовий орел, або триколірний прапор... Я винайшов нову техніку масажу в російському стилі — кулаками і кісточками! Пажалуста! Фантастічна!
Недавно він увірував в Ісуса Христа
Масаж також супроводжується сімома мішками гречаної вовни. Марковіч розповідає все своє життя не по порядку: розлучення, знайомство, меню на весіллі. Він — персональний тренер, ватерполіст, офіціант у піцерії, а ще недавно увірував в Ісуса Христа. У нього також бувають проблеми зі спиною. Його сестра та її чоловік — успішні адвокати. Вони запланували вечірку й попросили його навести лад у їхньому садку, бо він іще й садівник-любитель. І він надірвався, тягаючи плити для патіо. Потім довго лежав. Я не запитую, чи його запросили на вечірку. І так видно: він не з тих братів, якими пишаються успішні адвокати.
Показуючи вправи на розтяжку, Марковіч не витримує й починає робити їх сам. Він дивиться, як грають його м"язи, і радіє. Він не хоче брати чайових й обіцяє, що ми з ним подолаємо всі хвороби.
І я раптом розумію, що ніколи не зустрічала такої щасливої людини, як Марковіч.
1 
1
Коментарі
15