Краса його очима виглядає іншою. Його білі троянди говорять більше, ніж фоліанти давньої мудрості. Його килими, мережива і шаблі розповідають історію кохання краще за слова. Його першу жінку, красуню татарку, брати кинули під поїзд за те, що вийшла заміж за іновірця.
Друга не витримала життя, в якому яблука треба було чистити лише так, а не інакше, а котлети на тарілці розкладати певним візерунком, і пішла.
Він сидів за мужолозтво, але насправді за свій довгий язик. "Я зґвалтував члена КПРС", — пояснював.
Він був вірменином, який майже не говорив вірменською, виріс у Грузії, сидів за український націоналізм, помер у Єревані, а за кордоном його популяризують росіяни. Він закохався в гуцульські трембіти, узяв карпатський народний міф і повернув його стократ потужнішим. Він показав грузинам героя, який помер за батьківщину, і знову сів за абсурдним звинуваченням у підбурюванні до самогубства. Він поїхав помирати у Вірменію вже за нових часів — "аби мене не зробили грузином після смерті".
Його першу жінку брати кинули під поїзд
На фестивалі Сергія Параджанова у британській столиці забиті зали. Під час фільмів шепотілися українською, російською, французькою, грузинською. Перед багатьма показами — лекція британських експертів про стрічку та долю режисера. Один сказав таке: "Параджанову не давали працювати, гноїли у в"язниці, нищили морально. Він не згнив і навіть на зоні витискав чеканку на кришках від кефіру. Проте більшість його шедеврів була створена на республіканських кіностудіях, зокрема — Довженка в Києві. Парадоксально, але за ці фільми ми мусимо дякувати радянському режиму".
Я хотіла підійти до нього після лекції і щось заперечити. Але що сказати? Що в нас зараз свобода і Параджанов зміг би зняти все, що хотів? Але щоби побачити його фільми на великому екрані, треба приїхати в Лондон.
1 
1
Коментарі
29