Привіт, кумо! Ось і закінчився місячник порядку на дорогах. Кілька десятків тисяч водіїв попрощалися з правами. І що далі?

В Україні не їздять за правилами. Коли просиш водія сповільнитися, бо він перевищує швидкість, це смертельна образа.

В Україні не носять ременів безпеки. Часто їх узагалі немає, або вони зламані. А колезі трапився таксист, який запхав жованого паперу в замок ременя, аби японська машина не пищала.

В Україні не пропускають пішоходів.

В Україні забагато джипів і хамів.

Колись у Полтаві була прекрасна традиція обливати пам"ятник Леніну зеленою фарбою

Колись у Полтаві була прекрасна традиція обливати пам"ятник Леніну зеленою фарбою. Це не становило великої проблеми для місцевої влади: завжди можна вивести кількох міліціонерів, які її сумлінно відітруть. Не вплинуло це й на існування вулиць, площ і тупиків Леніна на батьківщині Симона Петлюри та Івана Мазепи. Але люди знали: є хтось, кому цей камінний дятел стоїть поперек горла.

Є люди, яким заважає НАТО, є захисники української книжки, є борці проти видачі політичних біженців у лапи тоталітарних режимів. Є навіть активісти чи то за, чи проти приватизації Нікопольського заводу феросплавів. Але я ніколи не чула про боротьбу із зарваними водіями і їхніми запаркованими раком посеред тротуару позашляховиками. А де та група протесту, що виступить на захист життя від п"яного за кермом? Де той суд, який посадить даїшника за хабар?

Кажуть, багато хто наляканий несподіваною суворістю і раптовою непідкупністю автоінспекторів. Кажуть, на дорогах поменшало машин.

А в моєї приятельки в Києві все одно загинув брат. І годі сподіватися на земну справедливість  — хіба на Страшний суд.

×