Привіт, кумо! Читаю сучасну українську літературу, яку ти мені привезла. Це просто якийсь заповідник. За рідкісним винятком, чоловіки пишуть про те, як вони мають по три тупі блондинки за один раз, але думають при цьому виключно про Україну. Жінки пишуть про те, як вони когось кохали, а він їх кинув, і також думають про Україну. Таке враження, що всі вийшли не з гоголівської шинелі, а зі шкільного Зошита друзів.
А я так сподівалася прочистити мізки після перегляду пафосного голлівудського фільму про астероїд із Брюсом Віллісом, який сам рятує Землю від ядерної зими. Для цього він та його команда під звуки литавр і розвівання американських прапорів летять на ракеті в космос із дозаправкою на станції Мир. Там їм зустрічається космонавт Андропов. Він — божевільний неголений росіянин, який уже півтора року в космосі. На голові в нього — шапка-вушанка, але навколо нього — все одно американські прапори. Від передозування штампів і банальщини я і взялася за наші книжки, але від цього тільки погіршало.
Брюс Вілліс сам рятує Землю від ядерної зими
У пошуках втраченого часу я прийшла на роботу і поскаржилася колезі Фіделю. Але він виступив на захист космонавта Андропова.
— Я оце їду в відпустку, — сказав Фідель. — І не можу дочекатися, коли ляпнуся на пляж на грецькому острові й візьмуся за читання тупого детективу, де багато стріляють. Воно абсурдне і неправдоподібне з першої сторінки до останньої, але саме цього мені й треба.
Він правий, звичайно. Я дочитала чергову епопею з української духовності, вийшла в садок і подивилася в небо. Десь там літає космонавт Андропов, який хотів повеселити глядачів своєю голлівудською вушанкою. Може, я йому також не завжди подобаюся. Але він мені це пробачає.
1 
1
Коментарі
3