Привіт, кумо! Поспішаю повідомити, що пиячити все-таки шкідливо для здоров"я. Навіть гарне бургундське, яке ми з тобою так полюбляємо, не таке вже й корисне для серця, як раніше вважали вчені. Тепер вони заявляють, що алкоголь шкідливий. Після оприлюднення цієї новини двоє італійських виробників вина скинулися на власне дослідження вартістю сто тисяч євро, аби довести, що таки ні — вино корисне.
Ця кумедна дискусія нагадала мені лікарську приказку про те, що отрута і ліки різняться лише дозою. Абсолютів — і з цим погодився б стариган Ейнштейн — немає. Хіба швидкість світла у вакуумі — і то, мабуть, залежно від того, хто рахує.
Чому ж людство так прагне до крайнощів? Адже історія показує, що з цього нічого доброго не виходить. Коли радикалізується один крайній елемент, то він приводить в напругу протилежний — не залишаючи нічого посередині. Згадати хоча б вибори минулого року.
Я породив — я і вб"ю. Або полковник — або покойник. Або український — або безлюдний
Як часто в суперечках жоден не готовий поступитися чи бодай визнати існування іншої думки. Особливо це помітно в Україні. Я породив — я і вб"ю. Або полковник — або покойник. Або український — або безлюдний. Насправді ж у світі стільки барв і півтонів! А у нас іноді буває, як у тому анекдоті: чорний — це колір? Колір. А білий? Він колір? Колір. От бачиш, Хайме, я продав тобі кольоровий телевізор.
Проте і західні суспільства також поляризовані — тільки навколо інших питань. У Британії, звідки я тобі пишу, це полювання на лисиць та носіння хутра. Люди навіть гинуть у конфронтаціях на ці теми.
Воістину не хлібом єдиним, і не ковбасою, як твердили останні совкові вожді, живе людина. Людина до крику хоче навісити на все ярлики, а потім їх до крові захищати.
На щастя, ми з тобою знаємо: істина посередині. А також у вині.
За що і вип"ємо.
1 
1
Коментарі