Привіт, кумо! Мій колега Фідель приїхав із Куби, де робив радіопрограму "Фідель про Фіделя". Сам він такий же полтавський українець, як і я, просто названий на честь кубинського лідера. Фіделеві дозволили сходити на фабрику сигар, де їх катають самому Кастру. Там є спеціальна тітонька, яка приходить уранці й починає вголос читати газети, а потім книжки через гучномовець. А катальники сигар ахають і охають, коли чергова Маріелла відмовляє в коханні Хосе.
Директор фабрики, дізнавшися, що Фіделя звуть Фідель, відкрив сейф у стіні й витягнув звідти величезну сигару — з тих, які раніше курив Кастро. Зараз уже не курить: здоров"я не те.
Перед поїздкою я позичала йому самовчитель іспанської мови, бо він у ній ні в зуб ногою. Фідель вивчив кілька слів, вирішив, що цього досить, і поїхав. І через це згорів на сонці.
Діло було так. Вирішив він сходити до пам"ятника Че Геварі. А громадського транспорту, виявляється, на Кубі майже немає, лише древні напхом напхані автобуси, в яких із кожного вікна звисає по три кубинці. Фідель спитав у якогось продавця помідорів, де той пам"ятник і скільки туди йти.
Директор фабрики відкрив сейф
— Дос, трес, — сказав продавець (це з того, що Фідель розібрав).
Два-три кілометри — не так погано, подумав Фідель і вирушив по кубинській спеці до команданте Гевари.
Через дві з половиною години, матюкаючись на чім світ стоїть, він нарешті доповз до пам"ятника. Продавець говорив не про кілометри, а про дві-три години.
Повернувшись до готелю, Фідель з"ясував, що повністю згорів, за винятком тих місць, які закривали сонячні окуляри, і тепер схожий на протигаз.
— Учи мови, Пиркало, — сказав Фідель, розплачуючись зі мною сигарами за позичені самовчителі. Але сигари скурив мій чоловік, який знає лише одну мову, і на Кубу його не пустили б, бо американець.
От кому пощастило.
1 
1
Коментарі
2