Москаль, справжній українець. Честь!

17 березня о 6 ранку помер генерал МВС Геннадій Геннадійович Москаль.
Він прожив яскраве життя. Профі. Оригінал. Українець. Я знав його з 2005, коли він сильно допоміг відновити роботу кримінального блоку та й взагалі, зрозуміти виклики системи. Саме він дав мені головну пораду: Юріє Віталійовичу (далі - ЮВ, ред), зараз всі вам казатимуть, що такого розумного міністра ще не було. Вони всім це кажуть. Женіть цих паркетних генералів до беніної мами, беріть капітанів і майорів. І тільки з Карного розшуку.

Сцена1.
Москаль - молодший лейтенант карного розшуку в гірському районі Чернівецької області. Для перевірки жовторотому дали "висяк" - вже рік як нерозкриту крадіжку кози. Через тиждень Москаль набрав кості на м'ясокомбінаті, розклав їх у лісі і з понятими склав Акт про невинно убієнну козу невстановленими вовками.
Далеко піде! - сказало начальство.

І організувало другий виклик: прийом відомої циганки, яка мала цех із варки "дурі" та довідку з психдиспансеру. Правило прийому божевільних просте: мовчи, тоді за годину закінчиш. Якщо вступиш у діалог - буде 3-4-5 годин. Циганка зайшла з 6 дітлахами і криком, ще з порогу відділку. Старики-сищики засікли час. Через 15 хв циганка з криком вискочила з кабінету. І більше, до речі, ніколи не з'являлася. Старики зайшли в кабінет. Лейтенант Москаль сидів на столі і затято гавкав. "Лом ломом вибивають" - з кривою посмішкою сказав майбутній генерал бувалим операм.

Сцена 2.
Розквіт кучмізму, розпал акцій протесту проти вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Міністр МВС Юрій Кравченко категорично проти призначення на його місце Москаля. В присутності Леоніда Кучми навіть стріляв у бік Генгенича. Бо - "неуправляємий". Москаля сплавляють в Крим. Там він набуває величезної слави в боротьбі з бандитизмом. Підривають насмерть його заступника. Москаль вперто ходить з готелю до главку пішки і без охорони. Біля дверей вибухає урна. Пох…, вперто робить своє. Злочинне угруповання "Сейлем" розгромлено. Лідер Воронков і бригадири - в тюрмі.

Сцена 3
2005 рік. Моя перша колегія на посаді міністра внутрішніх справ. 98% керівників областей та районів зняті з посад. У залі - нові начальники УВС та підрозділів центрального апарату. Я озвучив їм лекцію про нову постмайданну політику, повагу до людей, скасування проценту розкриття тощо. Стримані аплодисменти.

Слово бере перший заступник міністра Г. Г. Москаль. "Менти, ви знаєте, що найпрозоріше у світі?" - зі своєю потойбічною усмішкою питає присутніх.
"Думаєте - скло? Хер вам, а не скло! Думаєте - кришталь? Хер вам, ні. Думаєте - діаманти? Ні, найпрозоріше в світі - ви, менти. Я вас... Наскрізь бачу! Думаєте, похлопали і по кущах святкувати? Хер вам. Взяли ручки і записали мій телефон. Із завтрашнього дня з 06:00 за алфавітом областей по 15 хв - рапорт про події доби, з готовими версіями причетних до тяжких і особливо тяжких. І якщо моя версія виявиться точнішою - вам ппц"

Сцена 4.
2006 рік. Президент Віктор Ющенко призначив Г. Г. Москаля головою Луганської області. Мер Алчевська (звичайно, від ПР) довів до замороження міста. Москаль у помаранчевій (!) куртці МНС особисто лазить по теплотрасах, котельнях. "Вдячне" населення скандує "вонаранжевыхфашистов" і вішає навпроти готельного вікна губернатора помаранчеву кришку від унітаза. Москаль викликає начальника ГУВС області і каже: щоб населення оцінило нашу роботу, треба зачистити місто від бомжів і попрошайок з Росії. Генерал браво "щолкнув каблуками" і довів патрульним план: 5 безхатьків за зміну.

Я в цей час, нічого про не знаючи, читаю по ночах пошту трудящих.
Один лист - із Алчевська: "Шановний Ю.В. Раніше я вас вважала помаранчевим фашистом, який служить США. Але все змінилося! Раніше мій чоловік приходив із комбінату додому брудний, злий та п'яний. Матюкав мене і часто бив. Якось я змусила його піти викинути сміття. Він, як був у треніках і тапочках, матюкаючись, спустився у двір. Але цебро впало в контейнер. Він заліз туди за ним. Тут - міліція. Його спитали, хто він. Чоловік сказав: "я тут живу". А менти кажуть: "хто тут живе, баками не лазить. Паспорт є? Ні - бомж, марш у машину". І вивезли мого чоловіка в Голу Пристань. Повернувся він за тиждень. Відтоді він завжди вмивається і перевдягається після роботи, допомагає мені по господарству і ніколи не грубить. Велике вам спасибі за роботу міліції!"

Сцена 5
2007 рік. Москаль - кандидат у депутати від Народної Самооборони. На теледебатах Нестор Шуфрич підступно нагадує, як Москаль готував візит Кучми в Дніпропетровськ, зібрав усіх бомжів на баржу і сплавив їх по Дніпру. Москаль без хвилини роздумів: "А що, Несторе, тільки тобі по всіх усюдах їздити за народні гроші? Бомжі що, не люди? Вони теж хочуть Дніпром проплисти, батька Тараса в Каневі побачити!" Через тиждень Москаль урочисто відкрив в Ужгороді памятник "колясці, з якої в дитинстві упав Нестор і забився головою"

Сцена 6
2016 рік. Москаль - глава військово-цивільної адміністрації Луганської області. Постійно на лінії зіткнення, раз навіть завіз мене як радника Порошенка, інспектувати життя селища в ЛНР. У день виборів до нього підходить група ватних жіночок і на всю площу кричать, що вони протестують: чому в бюлетнях немає путінської "Єдіної Расії"?
Москаль каже: "Невже! Це справді свавілля, мабуть, провокація Правого сектору. Але нічого, дописуйте ручкою товариша Путіна і все буде враховано. І всім своїм подружкам передзвоніть!" Ватниці з криками "ура" масово і радісно йдуть робити бюлетні недійсними.

Сцена 7
2018 рік. Голова Закарпатської ОДА Москаль дзвонить мені в Генпрокуратуру.
- Скажи Пороху, хай поверне мене на Донбас. Я не можу тут. Нема живої роботи, нахер нікого послати. Тільки "пане, доброго дня/ перепрошую, пане". Він любив екстрим, вмів послати на… і відповісти ваті фа…м. Але день і ніч працював для людей. Паливо, американський пологовий центр, підручники для шкіл, фортифікації, вода та хліб по прифронтових селах. За це його поважали і вороги. Бачив особисто, як на окупованій території до нього збігалися люди і вірили кожному його слову.

Одного разу він із нашими дівчатами-депутатками, які привезли машину гуманітарки, потрапив під артобстріл. Сховалися під стіну церкви. Коли обстріл припинився, з церкви вийшло п'ятеро бойовиків ЛНР. Погляд очі в очі. Пауза. - Проходь, Москаль, ми тебе знаємо. Ти хоч і бандера, але правильний.

За кадром - ще десятки таких історій. Ще сотні професійних досягнень генерала МВС, ім'я якого наводило страх на бандитів і корупціонерів Чернівців, Дніпропетровська, Криму, Закарпаття, Києва. Вічна Вам пам'ять, Геннадіє Геннадійовичу…

×