У неділю, на Великдень, по обіді в Полтаві порожньо. Більшість городян виїхали відпочивати на природу. Найпопулярніше місце для пікніків у жителів обласного центру — дендропарк неподалік приміського села Яківці.
— Там ніде було ступити. Кожен кущик був зайнятий, — каже полтавка Вікторія Мельник, 29 років.
У дендропарку чотири ставки. Ростуть бузок, берези, ялини, рідкісні рослини. До парку курсує міський автобус. Поряд автостоянка.
— Ми ж поїхали до Спасо-Преображенського монастиря. Там гарна лісопосадка, — продовжує Вікторія. — Піднімаємося асфальтованою дорогою до храму. А в повітрі чується запах шашлику. Звідусіль сунуть люди у кросівках — із корзинами й пакетами.
Перед монастирем — залізниця. Уздовж із чарками й шампурами сидять відпочивальники. Махають потягу, машиніст їм сигналить.
У Кременчуці серед Дніпра два острови — Шаломай і Зелений. Там місцеві та приїжджі будують курені й місяцями живуть на природі.
— Там галявини зі столами, лавками, навісом, гачечками для рушників на дереві. Є маленькі дерев"яні будиночки. А є халабуди зі звичайних дошок і гілок дерев, обгорнуті поліетиленовою плівкою, — розповідає кременчужанка Олена Сальник, 36 років. — Раніше туди ходив міський катер, а тепер добираються лише власними човнами.
Із Чорнухинського району їдуть у сосновий ліс під селами Курінька й Піски-Удайські. Тут можна порибалити на річці Удай, назбирати грибів.
— Місця в нас казкові. Люди з усієї України викуповують будинки по 12–13 тисяч доларів. Із кінця літа мисливці в лісі мішками набивають диких качок, — розповідає 48-річний Віктор Остроушко з Чорнух.
У Куріньці підприємець викупив стару контору й переобладнує її на готель.
— Торік із другом на човні плили з Пирятина до села Городище. Гребли потихеньку за течією. Понад берегом там зроблені місточки, стоять столи, стільчики, бесідки. Можна будь-де переночувати, зварити на вогні юшку, — каже Остроушко.
Люди з Великої Багачки відпочивають на березі Псла у хвойному лісі, що за підвісним мостом. На галявинах є столи з лавочками. З іншого боку — кафе, стоянка, спортмайданчик, гойдалки.
Вибагливіші їдуть до села Балаклія. Псел у тому місці робить поворот, течія нешвидка. З одного боку — широкі луки, а другий берег підступає обривом.
— Для нас це сімейна традиція: беремо намети — і туди на три-п"ять днів, — каже Олена Орисенко, 32 роки. — Там тихо, спокійно. Одна пара з Москви понад 30 років приїздить. Люблю вночі полювати на сома. І посидіти біля багаття на березі річки, спостерігаючи, як зорі падають.
У селі Чернечий яр під Диканькою є місцина Підлуг. Її називають маленькою Швейцарією. Торік там знімали фільм-казку "Хуторок". Режисер Микола Денисов за $500 купив в урочищі хату.
Люди з усієї України викуповують будинки по 12–13 тисяч доларів
— Місце екзотичне, — каже 28-річна Інна Приходько з Полтави. — Воно наче заховане від людського ока. Там при вході стара криниця-журавель. Багато пагорбів, хвойних дерев. Від них у повітрі аж солодко. У долині є холоднюче озеро із джерелом посередині. Поряд — кладка, з якої можна стрибати. Зараз там стоять лише дачі й хати-пустки із садками. Ми із чоловіком наїлися в них яблук, шовковиці, абрикос.
Через бездоріжжя машиною до урочища можна дістатися лише ясної погоди.
В Оржиці відпочивають на річці Сула в селі Тарасівка поблизу поромної переправи. Ця місцина розташована за 5 км від селища. Найбільше відпочивальників на другому пляжі.
— Він розташований на двох звивистих пагорбах, розміщених "доларом". Там люди облаштували спортивні майданчики, — каже селищний голова Віктор Симоненко, 44 роки. — Понад трасою до переправи йде гора. А під нею гарний березово-осиковий гай.
Жителі Нових Санжар пишаються, що в їхньому селищі 10 упорядкованих місць відпочинку — столи з лавками, мангали, урни для сміття, волейбольні майданчики.
— Із друзями найчастіше ходимо на пагорб до альтанки Святої Покрови. Це найвища точка в Санжарах, де випускники зустрічають світанок, — розказує місцева жителька Наталія Койнаш, 24 роки. — Поряд з альтанкою — місток закоханих. Там постійно фотографуються молодята.
З альтанки чудовий краєвид. Можна посидіти за столиком, посмажити шашлики. Із висоти видно, що дерева парку посаджені у формі літер "Н" і "С".
Із Гадяча їдуть відпочивати до Лесиного гаю — урочища, оспіваного Лесею Українкою. Воно за 4 км від центру. Там була садиба матері письменниці.
— Тільки яке свято — до гаю суне люд із корзинками, пакетами, — розповідає місцева жителька Марина Якобченко, 46 років. — При вході стоїть пам"ятник Лесі Українці. Від нього асфальтовані доріжки ведуть до джерел. Позаторік там зробили лавочки й дерев"яний настил.
Одна доріжка веде вниз до річки, де луки й ліс. У ньому є дуби, посаджені родиною Драгоманових.
До гаю курсує міський автобус. Поряд автостоянка.
2 
1
Коментарі