Наїзд на місцеві бюджети – друга частина марлезонського балету

Рік тому влада політично й економічно нейтралізувала місцеве самоврядування. Сталось це завдяки ухваленому Верховною Радою закону, що дозволив забрати 100% військового податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) з місцевих бюджетів до державної казни.

До повномасштабного вторгнення 60% ПДФО, сплаченого в певній громаді, перераховувались у місцеві бюджети. Решта - 40% ділилась між обласними і центральним бюджетом. І оскільки військових стало в рази більше, то відповідно й зросли надходження до місцевих бюджетів.

Після публічних скандалів, можливо й штучних, щодо облаштування місцевими громадами фонтанів та закупок золотих овочерізок замість дронів, турнікетів і укриттів, до центрального бюджету вирішили забрати усі 100% ПДФО, виплачених із зарплат військових.

А це передбачувано спровокувало нову фазу холодної війни між центральною та місцевою владами.

Гроші на вітер

От минув рік. І в "центрі прийняття рішень" вирішили, що забраних у місцевих громад 100% ПДФО для ЗСУ замало (і це важко заперечити), а тому треба законодавчо закріпити, щоб місцева влада не була ухилянтом і без варіантів фінансувала ЗСУ. Щоправда, важко уявити собі, щоб десь не виділялись гроші на оборону, але високим керівникам видніше.

Про відповідний проєкт, розкритикувавши роботу ВРУ, повідомив мер Львова Андрій Садовий. "Верховна Рада прийняла законопроєкт, який дозволяє міським радам фінансувати підрозділи сил оборони. Тобто фактично те, що ми робимо вже два з половиною роки, нам тепер дозволили робити офіційно", - іронічно прокоментував ситуацію місцевим ЗМІ Андрій Садовий.

Зазначимо, що нещодавно Львівська міськрада з ініціативи Садового віддала 20 мільйонів гривень на потреби Військово-Морських Сил ЗСУ. Ці гроші планують витратити на вітрильне судно — фрегат "Дружба".І це лише один із прикладів ініціативи місцевих органів влади.

Новий проєкт закону викликав у місцевих керівників чимало нових запитань, обурив та збентежив водночас. Зважаючи на те, в супроводі яких минулорічних скандалів і обґрунтувань центральні органи влади урвали частину надходжень військового податку в місцевих органів влади, то напевне, варто було б пояснити причину появи законороєкту.

Отже, раніше центральна влада казала, що на місцях коштів забагато й потрібно частину забрати на військові потреби. Місцеве самоврядування парирувало, що їх загалом замало в світлі збільшення тарифів на енергоносії без відповідної компенсації з державного бюджету. В цю суперечку втягнули військових, яким пояснювали, що неналежне постачання дронів є наслідком того, що місцева влада перекладає бруківку там, де вона могла б ще послужити.

Тематичні дискусії тривають досі. Проте всі учасники цих фінансових суперечок сходяться на думці, що потрібно змінювати якщо не концептуальні, то принаймні тактичні підходи до формування доходів місцевих бюджетів і міжбюджетних трансфертів.

Водночас в офісі президента й тоді, і тепер мовчать про те, що бедлам з грошима посилився, коли законом розщепили одноосібні представництва центральної та місцевої влади, ввівши конкуруючі з чинними керівниками самоврядних органів посади з президентської вертикалі, - начальників військових адміністрацій.

Багатоходовочка

У червні минулого року голова парламентської фракції "Слуги Народу" Давид Арахамія написав листа керівникам місцевих органів влади з претензією, що вони погано підтримують ЗСУ. Таким чином, Арахамія виголосив останнє "китайське попередження" місцевій владі й пригрозив, а по суті анонсував, що ці гроші в них узагалі заберуть. Так і зробили.

В "офісі прийняття рішень" декілька місяців думали як це зробити. І, зрештою, зупинились на варіанті перенаправлення військового ПДФО на потреби фронту. Але, вочевидь, як відібрати ці кошти повністю, не придумали.

Зазначимо, що в різних громадах військове ПДФО становить різну частку бюджету. Наприклад, у містах поруч з фронтом цей відсоток є значно більшим, ніж у бюджетах більшості західних областей України.

Скажімо, прифронтовий Миколаїв втрачає через таке рішення близько 46% міського бюджету. А, наприклад, Івано – Франківськ – 10%.

Влада обіцяла реверсну дотацію тим регіонам, котрі будуть потребувати додаткового фінансування через вилучене ПДФО. Проте не всім ця ідея сподобалась. Більшість з тих, хто фінансово постраждав, переконували, що такий механізм буде не ефективним і займатиме багато часу. Але центральна влада була невблаганна. Зрозуміло, що знекровлені економічно, місцеві громади стають більш лояльними політично. Бо ж про рейтинги ніхто не забуває.

Тож як воно відбувається насправді з тим фінансовим реверсом, наразі не відомо. Так само як втаємниченим залишається виконання правки, що була внесена в цьогорічний бюджет, котра гарантувала повернення 10% від ПДФО на власні рахунки військових частин для оперативних закупівель, а решта - 90% планувалась розділити порівну між Мінстратегпромом - для розгортання виробництва снарядів та боєприпасів та Держспецзвʼязком - для закупівлі спецтехніки, зокрема й дронів.

Як бачимо, наразі зброя вітчизняного виробництва все ще в дефіциті.

Публічно центральна влада, виправдовуючи такий перерозподіл коштів, елегантно використала вже заїжджену тему про те, що місцева влада зловживає та не ефективно використовує військовий податок: будує стадіони й дороги, а не перенаправляє на воєнні потреби. А ми, мовляв, заберемо ці гроші й точно будемо краще забезпечувати наш фронт. Так ніби й не було ніяких яєць по 17 гривень, бронежилетів, що прострілюються і скандальних літньо-зимових курток у міноборони. Також - арешту заступника міністра розвитку громад за махінації на закупівлі генераторів.

І немає щойно обваленого моста в Києві. Тому те, чого вартують гарантії уряду щодо ефективного використання ПДФО – ще те питання.

Водночас, варто уточнити, що барабани й овочерізки купляла не місцева влада, а "братва", котру ОПа попризначала у "військові адміністрації".

І вже з позицій сьогоднішнього дня вбачається, що команда ОП спочатку зробила новини, а потім у різних місцях, де потрібен був вагоміший прес на місцеву владу, підтягнула кишенькових "активістів" з акціями протесту. Тому доля і цих 120 мільярдів гривень військового ПДФО може бути не менш захоплюючою історією розслідувань антикорупційними органами. Така собі стара багатоходовочка в нових реаліях.

Сперечатися щодо зловживань на місцях не будемо. Історії такі, на жаль, є. Але, чому знову й знову всіх стрижуть під один гребінь?

Можна було по іншому стимулювати місцеві бюджети, особливо віддалені від ліній фронту, щоби вони більше й ефективніше дбали про нашу армію, а відтак і перемогу? Скажімо, покаранням місцевих чиновників за розтрату.

Або прийняти закон, за яким ПДФО йшло б тільки на військову потребу. Або, чому б просто, без "реверсів" не заборонити місцевій владі на час війни будувати стадіони, дороги, надавати інші недоречні послуги і блокувати це в Prozorro?

Був варіант, котрий підтримували міжнародні економічні аналітики - перерахування ПДФО за місцем реєстрації фізичної особи. І це, як зазначали вітчизняні експерти, виглядало привабливо не лише з огляду на природу цього податку, де платником є саме фізична особа — отримувач доходу, а не роботодавець, який виступає лише податковим агентом. Особливо важливо це у встановленні справедливості щодо військових, мобілізація яких на захист Батьківщини оголяє робочі місця та зменшує в такий спосіб обсяги ПДФО для громади.

Водночас могла б вирішитись інша проблема, на яку вказують європейські інституції, — право переселенців голосувати за місцеву владу за місцем їх фізичного перебування. Фактично після працевлаштування на новому місці вони могли б голосувати за владу територіальної громади, до бюджету якої перераховуватимуть свій податок. Це могло б зменшити величезні на сьогодні дисбаланси між податкоспроможністю громад, оскільки бідні та багаті мешканці є скрізь.

Ймовірно, покращилося б планування бюджетів через точніше прогнозування доходів.

Усе можна було б. Але якщо у більшості парламентарів погляд на бюджети місцевих громад такий самий, як у їхнього колеги – нардепа від "Слуги народу" Данила Гетманцева, то стає зрозумілим мотив прийняття певного рішення. Нагадаємо, під час скандальних засідань ВРУ щодо перенаправлення ПДФО голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев неодноразово заявляв, що місцева влада взагалі "зажерлась", у тому числі й завдяки військовому ПДФО.

До речі, це саме той Гетманцев, який в українській Вікіпедії значиться як "український проросійський політик, юрист і науковець". Він був помічником народного депутата України від "Партії регіонів" Володимира Сівковича, який підозрюється в державній зраді за створення мережі російських агентів в Україні. І також Гетманцев є фігурантом бази даних центру "Миротворець". Тож парламентська битва довкола голосування за згаданий минулорічний закон була цікавою. У разі просування нової ініціативи голосування і за цей законопроєкт обіцяє бути не менш захоплюючим.

Стригти все, що можна

Водночас, ми б злукавили, якби не сказали, що, подекуди видається, що на боці уряду, бо саме він ініціює певні закони, грала і сама місцева влада. Особливо, коли стало відомо, що в неї забирають ПДФО.

Зокрема, це проявилось при оголошенні місцевими органами влади тендерів на закупівлі "чортзначого". Органи самоврядування в передчутті того, що в них незабаром відберуть бюджети вирішили стригти все, що можна встигнути і все, що ледь відросло.

Якщо подивитись, наприклад, на декотрі найбільші тендери, що їх оголошували міста вже після першого голосування за перерозподіл військового податку, то вимальовувалось кілька цікавих моментів. З розряду того самого "шопопало", скажімо, департаменти гуманітарної політики, транспорту, благоустрою, соціальної політики Дніпровської міської ради та "Дніпроводоканал" вирішили витратити залишки свого бюджету у четвертому кварталі - близько 5,5 мільйонів гривень - на саморекламу. Про що свідчила система закупівель послуг Prozorro.

Суб'єктивно склалось враження, що міські чиновники вирішили швидко освоїти гроші, хоча б на щось, доки не відібрали. Окрім реклами були, звісно, й багатомільйонні замовлення на ремонти доріг. Куди ж без цього? Сакральна тема. Саме тут найдорожчі тендери.

Скажімо, в Чернівцях було оголошено тендер на ремонт однієї вулиць за ціною понад 40 мільйонів гривень.

Також не без облаштування стадіонів. Хоча вони й потрапляли в скандали, але народ уперто продовжує будувати майданчики для заняття спортом, оголошуючи тендери від 2 до 5 мільйонів гривень. Загалом, за даними Prozorro на стадіони були підписані контракти на понад 10 мільйонів гривень.

Щоправда, не дурнею однією жила місцева влада в передчутті втрати військового ПДФО. У той же період у ВР на Prozorro з'явились 60 тендерів на закупівлю дронів. Загальна сума місцевих громад на закупівлю різних видів БПЛа склала 108 мільйонів гривень.

Коли на все це дивишся, то рішення уряду забрати ПДФО видавалося вже й не такою поганою ідеєю. Але як воно насправді реалізовується і як впливає на громади, статистичної ясності досі немає. І не лише в пересічного українця, а й у парламентарів.

То що, виходить, усе відбувається у ручному режимі? А як тоді розцінювати новий законпроєкт, який у разі прийняття просто зобов'язує робити те, що громади, здебільшого, й роблять?

Гіркота нестачі грошей

Без військового податку бюджети, скажімо, таких великих міст як Дніпро й Харків почали відчувати дефіцити. Меншим містам і без того не вистачало бюджетних коштів.

Усе схоже, що замість адекватної зміни бюджетної політики й рішень, котрі могли б і обороноздатність посилити, і одночасно не зашкодити громадам та децентралізації ми поки що отримуємо напівреформування та експерименти під час війни. І ми всі знаємо, як бійці самі збирають гроші на рації, запчастини до авто та інше найнеобхідніше.

Досі міністерство оборони не організувало виробництво чи закупівлю патронів, снарядів, котрі в дефіциті. Але неможливо лише волонтерським способом, тягаючи через кордон по 100 дронів, забезпечити армію. Це повинно і може робити міністерство оброни, закуповуючи все необхідне обладнання великими партіями.

Одинадцятий рік війни, а в суспільстві не припиняються дискусії де брати гроші. Війна на виснаження за законами воєнної стратегії перемагається потужним військово – промисловим комплексом та економікою. А до цього в нас досі не підійшли.

Відтак, перемога застрягла між стільцями депутатів, інших керівників країною та міжнародних партнерів.

×