"Дикі гуси" Путіна: звідки взялися "вагнерівці" та чи варто боятися їхнього наступу з Білорусі

Після провалу так званого "маршу справедливості" або, по суті, спроби військового заколоту приватної військової компанії "Вагнер", що відбулася 23-24 червня 2023 року, численні джерела заявили про те, що російське політичне керівництво дозволило ПВК переміститися до Білорусі. Наскільки це серйозна у військовому відношенні сила і на що можна чекати Україні, спробуємо розібратися.

Насамперед варто згадати історію ПВК "Вагнер", яка мала у своїй основі таку собі ПВК "Слов'янський корпус" від Morgan Security Group, яка була сформована восени 2013 року для "охорони родовищ та нафтопроводів" у Сирії, але фактично була ударним компонентом для боротьби з бойовиками ІДІЛ. Щоправда, в "гарячій точці" найманці перебували недовго — буквально через місяць, через грошові непорозуміння із замовником, "Корпус" було роззброєно і відправлено до Москви. В аеропорту "Внуково" два чартери із Сирії зустріли не захоплені шанувальники, а слідчі ФСБ.

Всім "диким гусакам" було пред'явлено формальне звинувачення в найманстві, але після взяття підписки усіх розпустили по домівках. Цілком ймовірно, що це була блискавична операція, в ході якої російські куратори почали готувати якийсь "оперативний резерв" для різних "мокрих" справ, у яких пряма участь держави була, м'яко кажучи, небажаною.

Дуже скоро, навесні 2014 року, під час захоплення Криму, цей список знадобився. Сьогодні вже не секрет, що основу "ввічливих людей", які захоплювали українські частини, перебуваючи в цивільному чи надягнувши пов'язки "самооборони Криму", склали саме ось ці "сирійські корпусники".

Наступною точкою докладання зусиль стали події на Донбасі влітку 2014 року. За наявною інформацією, вже у травні на хуторі Веселий Ростовської області розпочалося формування нового гібридного підрозділу, який традиційно отримав назву за позивним свого командира. В цьому випадку це був "Вагнер" – 46-річний підполковник запасу Дмитро Уткін, до 2013 року – командир дислокованого у Печорах Псковської області 700-го окремого загону спецназу 2-ї окремої бригади спецпризначення головного розвідувального управління міністерства оборони РФ. Після звільнення в запас він працював у Morgan Security Group, брав участь у сирійському відрядженні. Уткін відомий прихильністю до естетики та ідеології Третього рейху, звідси його позивний на честь композитора-містика.

Далі була участь в бойових діях на території Луганської області – перш за все це були дії у складі диверсійно-розвідувальних та розвідувальних груп, контроль баз постачання та супровід VIP-персон у "зеленій зоні".

Першою серйозною акцією ЧВК "Вагнер" стало збиття 14 червня 2014 року під Луганськом транспортного літака Іл-76 Збройних сил України. Нагадаємо, що тоді загинуло 49 українських військовослужбовців. Потім були бої навколо Луганська й, нарешті, Дебальцеве взимку 2015 року, де вперше ПВК зазнала величезних втрат.

Після Донбасу в послужний список "вагнерівців" потрапила Лівія, Центрально-Африканська Республіка, Малі. Там вони відзначилися поразкою від американців під час спроби захопити газопереробний завод у районі міста Хішам у 2018 році, а також численними військовими злочинами щодо місцевих жителів.

Перед початком широкомасштабної агресії РФ у лютому 2022 року використання "вагнерівців", втім, як і інших ПВК, очевидно, не передбачалося – всі плани російських генералів були спрямовані на бліцкриг. Максимум, про що йшлось, – це про два тижні боїв. Однак війна пішла не за планом, і вже в березні було ухвалено рішення залучити найманців у якості штурмових підрозділів. Однак через велику кількість зобов'язань у Сирії та у країнах Африки швидко зібрати ударний кулак було неможливо. Тоді, за словами деяких найманців, вербувальники ПВК "Вагнер" роздрукували чорні списки забракованих бійців. За оцінкою колишнього командира загону у "Вагнері", з 2015 року в таких списках могло зібратися від 500 до тисячі імен. До підрозділу почали брати навіть місцевих колаборантів з окупованих Донецької та Луганської областей – передусім тих, хто мав досвід війни у 2014-2015 роках.

Ось із цього "матеріалу" почали формували штурмові загони, яких спрямовували до частин кадрової російської армії чи армії так званих "ЛДНР". Однак основу ударного кулака таки складали "вагнерівці", які почали повертатись з Африки. Маючи достатній бойовий досвід, саме вони проломили нашу оборону у Попасній та Сіверськодонецьку.

Однак втрати були катастрофічні. Але такий підрозділ був просто необхідний для російського командування, яке проводило підготовку мобілізованих, тому десь восени 2022 року почався набір в ПВК "Вагнер" засуджених. Звісно, все це відбувалось при повній підтримці держави, яка фактично взяла на повний пансіон цю банду. Мало того, "вагнерівцям" прямо з армійських складів почали передавати важку зброю – танки, БМП, артилерію. Був навіть сформований авіаційний загін – мінімум ланка штурмовиків Су-25 та декілька вертольотів.

В кінці травня 2023 року "вагнерівці" після вісьми місяців боїв захопили Бахмут і були виведені в польові табори на території Луганської області. А далі був заколот.

 

Отже, що ми маємо станом на початок липня 2023 року. Щодо кількості. В ході "маршу на Москву" польовий командир ПВК "Вагнер" Євген Пригожин заявляв, що має у своєму розпорядженні 25 тис. бійців. Однак, судячи з фото та відео за 24 червня, у нього не більше 5 тис. людей, добре озброєних стрілецьким озброєнням та гранатометами, танками, БМП, легкою бронетехнікою та ППО (ЗРПК "Панцир-С1" та ЗРК "Стріла-10").

Думається, що в Білорусь відійде ще менше – є відомості, що частина "заколотників" масово підписує контракти з міністерством оборони РФ. Очевидно також, що всю техніку і озброєння буде повернуто російській армії. Тобто можливо говорити тільки про якийсь кадровий резерв, на базі якого потрібно буде заново формувати підрозділ.

Щодо бойової цінності – якщо в 2014 році ПВК "Вагнер" формувалось як елітний підрозділ, то станом на 2023 рік про професійність дуже важко говорити. Багато бойовиків зразка 2014 року загинули в боях або були поранені, багато прийшло людей "за довгим рублем". Так, судячи з усього, у "Вагнера" є підготовлені розрахунки ЗРК, екіпажі танків, БМП, але чи наважиться режим Олександра Лукашенка сформувати непідконтрольний підрозділ у себе в країні, де армія має доволі слабку підготовку і мотивацію, незрозуміло.

Найбільш реальним варіантом є розкидання "вагнерівців" по різним підрозділам ЗС Білорусі в якості інструкторів, але чи піде на це Пригожин – невідомо. У будь-якому випадку сусіди Білорусі до цієї погрози віднеслись дуже відповідально – вже є заяви військових відомств як Литви, так і Польщі про необхідність збільшення військових контингентів НАТО в їх країнах. Та й поїздка 27 червня головкома Валерія Залужного і начальника Генштаба Сергія Шаптали на північний кордон нашої держави теж відбулася не просто так.

×