Анатомія вбивці. Чому Путіну так подобається вбивати й чим це закінчиться

Ми точно знаємо, що Володимир Путін – убивця, і відомо це не лише українцям. У світовій спільноті його так само називають кривавим диктатором і терористом. Насправді за терміном "вбивця" є доволі широка класифікація: за мотивом злочину, методом, територією тощо.

Зараз я працюю над книжкою про серійних убивць. І нещодавно моя помічниця запитала мене: до якого класу вбивць належить кволий старець? І тут я задумався: "Справді. Він, як гідра, поєднав у собі найрізноманітніші ознаки й характеристики злочинців: терориста, ланцюгового й серійного вбивці-місіонера тощо. Це доволі цікавий феномен".

Тому пропоную детальніше розглянути Путіна саме в контексті його злочинів. Одразу зауважу, що більшість з них я супроводжуватиму коментарями щодо психічного здоров'я. Звісно, щоб скласти повний портрет особистості, необхідне спілкування наживо (якого, сподіваюся, ніколи не буде, з причини найшвидшої смерті президента РФ). Але аналізуючи його виступи й дії, цілком можна робити певні висновки, на які, власне, я й орієнтуватимуся в матеріалі.

Місіонер: убивство заради ідеї

Якщо говорити саме в розрізі мотиву вбивства, серійних убивць поділяють на три види:

– візіонери – злочинці з психічними розладами. Зазвичай вони вважають себе месниками й виправдовують убивства "високою метою";

– місіонери – убивці з нав'язливими й надцінними ідеями;

– гедоністи – люди з психопатичними розладами, чий оновний мотив убивств – задоволення різного роду, від сексуального до садистського. До гедоністів також належать канібали й владолюби.

І тут Путін ніби зібрав "злочинне бінго" – з одного боку, він схожий на місіонера, оскільки має надцінну ідею "порятунку": "спасти великую страну от влияния запада", "Украину от фашистов и бандеровцев", "отомстить за восемь лет Донбасса" тощо.

 

Разом з тим ми бачимо у нього невідповідність поглядів і дій. Наприклад, він хоче одночасно й мстити, і рятувати як Україну, так і світ загалом. Погодьтеся, це дивно й нелогічно. Щодо самої ідеї, вона не лише надцінна, а й нав'язлива. Він про неї постійно говорить, фактично вся його діяльність, як і загалом діяльність усієї держави, вирує навколо її реалізації.

Тож цілком упевнено можемо назвати Путіна серійним убивцею з нав'язливими ідеями. Додамо також персекуторну маячню, манію величі, схильність компенсувати свій комплекс невисокого зросту ідеями власної "безкарності", "особливості" та "всемогутності" і матимемо опис візіонера.

Не можемо ігнорувати й той момент, що його дії та рішення очевидно знищують країну, якою старець так фанатично "опікується". Тож за такою гучною ідеєю "могущества державы" ховаються також цілком гедоністичні потреби, пов'язані з елементами влади.

Організований і соціалізований злочинець

Розберемо тепер президента Росії за методами вбивства. Тут він також має чітку тактику, яка виявляє його як організованого й украй соціалізованого злочинця. Він має конкретний, хоч і безглуздий, та все ж план, якого він принаймні намагається дотримуватися. Путін педантично приховує сліди злочину, спотворює факти, компрометує інших людей, критикує всіх незгодних з його позицією, безсоромно бреше тощо. Це все є ознаками організованого серійного вбивці.

Масштаби злочинів і посада лідера країни-агресорки дозволяють нам також характеризувати його як соціалізованого вбивцю. Але не соціального. Це означає, що він не є активним учасником суспільства безпосередньо, але взаємодіє з ним "на відстані бункерної глибини".

Серійний убивця-терорист

Я розглядаю Путіна саме як серійного вбивцю. Зазвичай цей вид убивць відрізняється від терористів, які доволі дисципліновані, підготовлені, мають запасний варіант і розуміють ризики. Особливість серійних убивць – це три й більше епізодів, між якими є період емоційного охолодження. Вони далеко не завжди розсудливі, а вбивства можуть бути як спланованими, так і хаотичними.

І тут Путіна можна ідентифікувати як серійного терориста. Оскільки в його діях простежуються ознаки двох типів. Якщо аналізувати всі події, пов'язані з путінським режимом – репресії, придушення прав і свобод, диктатура тощо – можемо простежити, що він є доволі авторитарним терористом.

Та якби не його статус і повноваження, які йому, до речі, надали саме росіяни, не відкидаю, що він був би класичним компенсаторним убивцею, який компенсував би власну безпорадність, неміч і відчуття слабкості шляхом приниження і знущання зі слабших.

Гітлер як прототип Путіна

Порівняння російського царька з Адольфом Гітлером доволі поширене. І не дарма. З погляду злочинності їхні моделі поведінки мають низку спільних рис. І Гітлер, і Путін мають надцінну ідею, манію величі й затьмаренні владою. Обидва схильні до гіперкомпенсації власних комплексів шляхом насильства. Та відчувають від цього задоволення, виправдовуючи звірства благими мотивами.

Вони організовані у своїх злочинах, освічені, соціалізовані й вважаються харизматичними у своєму середовищі. До того ж фанатично впевнені у своїй "особливості" й приналежності до "блакитної крові".

Та головна спільна риса цих двох – безславне закінчення свого існування. Оскільки з часів активної інтеграції демократії в життя людей жоден жорстокий імператор чи управлінець не здобув величі. З часів, коли цивілізація перемогла, а темряву подолало світло, жоден з таких терористів не досяг успіху. Зрештою всі вони закінчували погано, тому що боротися проти світу – марно.

×