Перший хлопчик

У нашій сім"ї самі дівчата. Четверо дочок у бабусі, потім народилося четверо внучок. Сусіди казали:

— У вас — баб"є царство.

Любить бабуся усіх неоднаково. Мою маму — найменше, а мене — найбільше. Улюблена дочка старша — тьотя Таня — живе у Москві. Їй завжди все прощалося: спалені у грубі туфлі, ледарство. Бабуся у постіль їй подавала їсти і відправляла на море у Сочі. В цей час моя мама будувала хату. Так все життя: мама допомагає, а Таня відпочиває. Два роки вона не дзвонила матері і не писала. А це приїхала на тиждень.

— Таня хату білить! — урочисто повідомляє мамі бабуся по телефону.

— Нічого, хай хоч раз, — каже мама мені. Вони з тьотею Танею ворогують.

Та привезла радісну звістку: у бабусі вже є правнук. Донька Лєна народила.

Мама сердиться:

— Заладила мені бабця, як попугай: "Хлопчик! Хлопчик є!". Подзвони, і тобі буде казать.

Два роки не дзвонила матері

Бабуся не зразу повідомляє про хлопчика. Спершу жаліється на погоду, а вже потім:

— Ти знаєш, а у Лєни вже хлопчик є. Такий гарнюній. Приїдеш — фотографію покажу.

Я питаю про чоловіка сестри.

— Знаєш, доцю, які зараз муж"я...

Для нашої сім"ї це типово — виховати дитину без чоловіка.

— Наградив же Бог дитину — такою матір"ю і такою бабою! — мама сумнівається, чи зможуть жінки виховати нормального чоловіка.

А чом би й ні?! Он мамина подруга Люся виховала Женю. У чотири роки він прав, здавав у склопункт пляшки. Від Люсі навчився курити. Дуже роботящий хлопець, паркетник-професіонал. Коли йому кілька пальців на станку відрізало, тьотя Люся втішала:

— Ничего, Жека, для мужика самое главное — хрен в штанах да голова на плечах!

Я знаю Женю. Він — нормальний хлопець. Правда, дуже емоційний і балакучий. Що поробиш — жіноче виховання.