73-річна пенсіонерка Ганна Коваль із села Бохоники Вінницького району зцілює водою, зарядженою уламками метеорита. Жінці вони дісталися від прабабусі Ганни Світлихи.
— Де взялися вони, ніхто вже не узнає. Бабуня казала, що вони їй по наслєдству від предків попали, — запевняє Ганна Филимонівна. — Зара покажу.
Розмовляємо в маленькій веранді одноповерхового цегляного будинку жінки. Половину її займає стара тахта, оббита новим коричневим велюром. На тумбочці стопкою лежать паперові ікони, подарований та привезений з Почаєва псалтирі. В центрі красується ячмінний дідух.
Жінка виносить з комірчини два мокрі камені. Щойно вийняла з пластикових бочок, наповнених водою. Один схожий на дикого голуба. Сірий із зеленуватим відтінком, краї темно-сині. Другий камінь — як людська стопа завдовжки 15 см.
— Кидаю їх у чисту джерельну воду з нашого лісу. Два-три дні, і ця водичка має вже чудотворну силу, — хвалиться господиня.
1992-го з США до Ганни Коваль приїздив американець. Запевняв жінку, що він — правнук письменника Марка Твена й пише книгу "Україна очима американця".
— Як побачив ті камені, то загорівся перевірити їх. Забрав на кілька місяців в Америку. Казав, у лабораторію. Розрізати я не дозволила, бо бабуня ще змалечку забороняла це робити, щоб не потіряли силу. А от надколупати розрішила. Американець сказав, що каміння — від метеорита, який колись упав на Землю.
Ганна Филимонівна запевняє, що без її рук магічне каміння сили не має.
— Можу подарувати їх будь-кому. Діяти не будуть, — говорить вона.
Таксі замовила за дві тисячі доларів
У спадок від прабабусі Ганна Филимонівна отримала рецепт чудотворної мазі.
— Робиться вона на жирах диких звірів — зайчика, кози, лисички, борсучка. Можна ще молодого телятка. І грецького оливкового масла. Лікує гангрени, псоріази, трофічні язви, гайморити, запалення та опіки.
Жир диких звірів жінка купує в мисливців, а телячий — у магазині.
— Захожу в м"ясний павільйон, а продавці одразу: "О-о, доктор". Відкладають мені жирок телятка до шести місяців, щоб у нього ще гормони не грали.
Пластмасовий 200-грамовий стаканчик мазі коштує 10 грн. Воду знахарка роздає безкоштовно. Каже, за зцілення грошей не складала і не робитиме цього:
— Бабуня застерігала, що не маю права бути корисливою. Говорила, що великі гроші на цій воді — прокляття!
П"ять років тому до хати Ганни Коваль прийшов циган, якого за ногу покусали сусідські пси.
— Стукає чорнявий мужчина, бідненько одягнений, на ногу стати не може. Нагодувала його, дала мазь, воду, а він шукає гроші, — розповідає. — Я ж бачу, що в нього їх немає. Дала йому ще три рублі, щоб до Вінниці доїхав. А він мені: нє-є, у циган так не робиться, я вам за це хоч заспіваю.
Людей з поганою енергетикою Коваль не лікує.
— Зі злими людьми, які народилися під чорною планетою, навіть не хочу говорити, — розповідає. — Схрещую пальці, як Ісус Христос, або перехрещу очима і кажу, що нічим не можу допомогти.
Місяць тому до жінки приїхала 19-річна Валентина Чиж. Під лівим віком з народження мала маленьку нарость. Щороку вона збільшувалася і доросла до 3 см. Лікарі сказали, що то пухлина. Треба виймати око і вставляти протез.
— Я наказала, щоб на ніч водичкою компреси робила, накривала целофаночкою, — згадує бабуся. — Приїхала вона за дві неділі, а там уже нічого немає. Розсосалося.
Сусіди Ганни Коваль розповідають, що півроку тому з російського міста Уренгой до неї приїхала жінка з варикозом.
— Таксі звідти замовила за дві тисячі доларів. Казала, що на літаку дорого, — сплескує Любов Миколаївна, 67 років.
Їдуть до Бохоників і вінницькі косметологи.
— Маззю всю себе мажу. Де прищик, де ранка. А своїм клієнткам маски з неї роблю, зморшки розгладжує, — зізнається 27-річна Ольга Буравцова.
Народилася Ганна Коваль 1 січня 1934 року в с. Велика Стадниця. Пологи в її матері почалися рівно опівночі.
— Розказували, що в мене голова була як огірок. Бабуся по мамі каже, що такої ночі лише повія, або ледащо, або вообще щось непутьове може родитися. А баба Кравчучка-повітуха як крикне: "Що ви таке мелете! Я її зараз благословлю на повітуху, в кожній родині їй будуть раді".
Прабаба Ганна Світлиха одразу відчула, що дівчинка — незвичайна.
— Пройшлася руками й сказала мамі, що буду я людей рятувати. Наказала назвати мене її іменем, — пригадує жінка. — З дитинства навчала, де яка зірочка, де яка травичка. Померла 1945 року, відразу після війни.
Ганна Коваль — фельдшер-гінеколог. У Бохониках очолювала пологовий будинок, доки його не перевели до райлікарні. Працювала акушеркою Вінницької обласної лікарні.
— Я стільком допомогла на світ народитися! І голову нашої сільради приймала, — говорить вона.
На пенсії Ганна Филимонівна керує сільським фольклорним ансамблем "Брикса". Колектив запрошували виступати до Канади, Австралії.
Чоловік цілительки Григорій очолював Бохоницьку сільраду. До золотого весілля не дожив чотири місяці. Помер 2004-го. Син та донька живуть у Вінниці. Ганна Коваль має шість онуків та правнучку.
— 21-річний онук Анатолій працює у воєнному санаторії фельдшером. Сержант контрактної служби, — розповідає бабуся. — Змалечку просився людям перев"язувати рани. Може, йому передам своє уміння.
1934, 1 січня — Ганна Супруган народилася в с. Стадниця Вінницького району в родині хліборобів Марії Юхимівни та Филимона Филимоновича
1950 — вступила до Вінницької фельдшерсько-акушерської школи
1954 — одружилася з Григорієм Ковалем
1992 — з Америки до Ганни приїздив правнук письменника Марка Твена
2000 — отримала орден Княгині Ольги за збереження народних звичаїв
2004 — помер чоловік
8 
35413
Коментарі
37