середа, 30 вересня 2009 07:46

Валентину і Анатолія Гришків онуки називають батьками

Автор: фото: Микола МАРЧЕНКО
  Валентина та Анатолій Гришки з міста Миргород на Полтавщині тримають на руках онучок Лєру (ліворуч) та Мар’яну. Їхня матір втекла до Києва, а батько живе в себе вдома — на Чернігівщині
Валентина та Анатолій Гришки з міста Миргород на Полтавщині тримають на руках онучок Лєру (ліворуч) та Мар’яну. Їхня матір втекла до Києва, а батько живе в себе вдома — на Чернігівщині

Валентину і Анатолія Гришків із міста Миргород на Полтавщині онуки називають матір"ю і батьком. Донька подружжя, 28-річна Ірина, зникла більше року тому. Батькам сказала, що їде на заробітки.

— Раз вернулася навесні, бо вкрали паспорт. Розказала, що працювала в Києві, але не привезла й копійки. Ні золотих сережок, ні обручки, ні перснів не було. Пояснила, що все украли. Іра побула дома кілька днів і знову втекла, — каже Анатолій Гришко, 56 років. — Перед тим розказала, що познайомилася із бувшим міліціонером, він працює далекобійником. Обіцяв влаштувати її на роботу. Відтоді нічого про неї не чули.

3-річна Мар"яна та Валерія, 2 роки, кличуть бабусю і дідуся батьками. Свою маму вважають подругою.

— Весною віддала Мар"яну в садочок. Першого ж дня вона прийшла додому і питає: "Мамо, а чому ти така старенька?" Подивилася, що до діток приходять молоденькі мами. У мене аж сльози на очі виступили, — розказує 53-річна Валентина Гришко.

Каже, через родову травму донька Ірина народилася німою. Заговорила в 13 років.

— Іра вивчилася на повара в ПТУ. А потім надумала стати сурдоперекладачем. Навчання коштувало 600 доларів. Я продав машину-"копійку", — розповідає Анатолій Гришко. — Але 2004-го вона вийшла заміж. Мій дядько живе в Чернігівській області. Його сусід хотів купити козочку лохвицької породи. Приїхав до нас. Каже, у тебе гарна дочка. Слово за слово, я й питаю: а скільки сину? Говорить — 27 років, тільки низький. Кажу, давай свого Котигорошка. Якщо все нормально, поженимо.

Мамо, а чому ти така старенька?

У подружжя народилися діти. Після цього Руслан поїхав на заробітки.

— Іра не хотіла його відпускати, плакала. Кілька разів труїлася. А тоді подала на розлучення. Їх розвели, як Лєрі виповнився рік, — каже Валентина Вікторівна.

Руслан повернувся на Чернігівщину. Дочок не провідує, платить 400 грн на двох.

— Я Ірині говорила: дай згоду на усиновлення чи опікунство. А вона — ні в яку. Зараз такі діла творяться. І в рабство забирають за границю, і на органи пускають, — хитає головою жінка.

Гришки просять дозволу вдочерити онучок. У службі у справах неповнолітніх їм відмовляють. Кажуть, потрібна згода рідної матері.

Олександра Скриль всиновила онука

19 червня 2009-го у селищі Сосниця на Чернігівщині 60-річна Олександра Скриль всиновила свого онука Сергія, 8 років. Мати хлопця живе з іншим чоловіком у сусідньому селі. Аліменти на сина не виплачує. Батько Євген поїхав на заробітки в Москву.

50-річна Катерина Захарова з російського міста Верхнєпишмінськ усиновила онука, якого їй народила сурогатна матір. Її запліднили спермою покійного сина Андрія.

— У 19 років син занедужав на рак. Лікарі в Ізраїлі перед курсом терапії порадили йому здати сперму. Після його смерті я знайшла жінку, яка через штучне запліднення народила онука. За це купила їй квартиру.

Анна УСІК

Зараз ви читаєте новину «Валентину і Анатолія Гришків онуки називають батьками». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі