пʼятниця, 15 квітня 2011 06:30

У Юрія Олійника було п'ять дружин

52-річний Юрій Олійник із Кіровограда п'ять разів був одружений. Чотири — офіційно. З однією жінкою жив у цивільному шлюбі.

— Усіх жінок уже не зовсім пригадую, а тьощ помню, — розказує Юрій Сергійович. — Були хароші. Но в кожної людини свої таракани.

Уперше одружився в 25 років.

— Із жінкою почті не жили. Їй 17 було — молода, аби погуляти ще. Удома по вечорах не застанеш. А теща Лідія Миколаївна — нічого була. І наготувати, і постірати. Усе за дочку робила. Тільки одне не нравилося: доньку прикривала. Тієї нема вдома — теща доказує, що на город поїхала, чи ще кудись по ділу. А жінка приходить вночі — із дівчатами гуляла. Я терпів, думав, образумиться. А тоді моя Валька пішла до когось жити. Тьоща вибачалася за дочку. Але шо — розвернувся й поїхав.

Найгірша з п'яти тещ була наступна. Із другою дружиною, Вірою, Юрій Сергійович переїхав у селище Побуське на Кіровоградщині. Збудували дім. По сусідству купив будинок для Віриної матері — Ярини.

— Подла була, — згадує. — Переїхала, хазяйство завела: свині, бичок. Потім давай скаржитися, що немощна. Прийшлося мені порати і своє, і її хазяйство. А кабана заколе — кличе сусідів, друзів, дочку, онуку. А мене не зве на шкварки. Даже Вєра моя сердилася. А теща їй казала: "Він мені ніхто". На завтра до дочки біжить, щоб я поміг. Вєра з ласкою — піди, Юра, хліва вичисти. Так я й був за найомного работніка. Вєра, голубка моя, померла од раку. Хату я нашій дочці оставив.

Юрій поїхав на заробітки в російський Норильськ. Зійшовся з чукчею.

— Жінка була в мене така собі, миршавенька, — каже. — А от тьоща — ото женщина. Красіва, розумна, хазяйка. Робила вчителькою.

Із третьою дружиною не розписувалися. Розбіглися за два роки, каже Юрій Сергійович.

Четверта дружина, Маргарита, настояла на офіційному шлюбі. У неї була доросла донька. Тещі Юрій не сподобався.

— Чіплялася. Де б не сів чи не став — усе не так. Із роботи йду — теща час засікає. Якщо за 15 хвилин не доходжу додому — скандал. Тому біг бігом, бо звинуватять у зраді. Із кимось словом перемовитися не можна було. Якось із базару приніс петрушки. Теща носом крутить — їй зелень смердить мерцем.

Коли теща кудись їхала — Юрій із дружиною раділи.

— Як в анекдоті — маму на поїзд відвожу, а сам чуть паровоза не цілую, — сміється. — У вихідні з жінкою могли хоч побалуватися, шоб через стіну ніхто не слухав.

Теща підговорила онуку-підлітка, щоб та розказала матері, наче вітчим до неї чіплявся.

— Зробили з мене педофіла, — каже Юлійник. — Жінка в міліцію написала заяву. Я не видержав. Прийшов до тьощі, кажу: "Спасіба, мамо, за все". Зібрав сумку й вернувся в Україну. Потім дружина писала листи, дзвонила, щоб повернувся. Перепрошувала. Мати для доці, я так поняв, знайшла кращу кандидатуру. Узнав від знакомих, що не склалося в них. Так Маргарита й досі сама. Теща пару разів звонила, у гості запрошувала. Но мені як відрізало.

У Кіровограді Юрій купив двокімнатну квартиру. Вісім років живе з дружиною  Оленою.

— Думав, більше не женюся. Але тяжко без жінки, — пояснює. — Варити я не дуже вмію, а пиріжки-голубці люблю.

Дружиною і тещею задоволений.

— Діти вже дорослі, живуть окремо. І моя дитина приїжджає, і Люсині. Теща Марія Павлівна — хароша попалася. Три роки тому під машину попав. Із почками проблема, селезінку викинули, чотири місяці на витяжці лежав. За мною теща вхажувала.

Зараз ви читаєте новину «У Юрія Олійника було п'ять дружин». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі