Троє дітей Олена Васильчук народила на Новий рік

 

Василя, Світлану та Ольгу, яким відповідно 50, 47 і 40 років, 76-річна Олена Васильчук із села Темирівці Галицького району Івано-Франківської області народила в один день — 1 січня.

— Ніколи ми з чоловіком не ворожили, як теперішня молодьож, — говорить. — Як Бог давав, так і народжували. Найбільше вчителі дивувалися, коли дітей у школу віддала. Кілька разів у метрику заглядали. Мої документи на пенсію інспектор кілька разів перевіряла. Не вірила, що три дитини народилися в один день.

Запрошує до хати. Її збудував чоловік Олексій у 1960 роках. Грошей вистачило на дві кімнати. Вмикає електрорадіатор, мерзне після операції на ногах.

— Уперше завагітніла через два місяці після весілля. Ходила з животом до Нового року. У нас його не святкували, більше Миколая та Різдво. Коли болі почалися, чоловік мене замотав у коц, поклав на сани з кіньми й відвіз до сусіднього селища Блютники у лікарню. Кілометри 3 через заметіль, по ожеледиці їхали.

Народила сина наступного дня, 1 січня о шостій ранку.

— Хтіла, аби він Богданом назвався, як мій брат. Але чоловік Василем записав.

Через два роки завагітніла знову.

— Виношувала важко, поправилася. Лікарі казали, що буде трійня. Бо намацували у животі багато "запчастин". 30 грудня мене привіз чоловік на фірі до Блютників. Сільський лікар не хотів собі свято псувати. Відправив у райлікарню до Галича, а сам у Франківськ до родичів поїхав. У тій лікарні я не приписана була, то в столовій не годували. Якась санітарочка пожаліла, з новорічного столу какао принесла і хліб. Ввечері лікарі зібралися і поїхали святкувати у Франківськ. А під ранок мені приспічило родити. Помагала акушерка Люся, яка до цього пологи двічі в житті бачила. Весь час по телефону питала у старшої акушерки, що робити.

На третій день додому відпустили, бо палата згоріла

Дитина народилася переношеною, важила 4,5 кг. Назвали Світланою.

— Коли втрете завагітніла, так і знала, що народжу 1 січня. Лікар розсміявся, коли приїхала напередодні Нового року. Сказав, що сам чергуватиме. Роди легко пройшли. На третій день додому відпустили, бо палата згоріла. Пішла у коридор знімати пеленки. Чую, пахне димом. Дивлюся, а коло дверей поліно викотилося і підлога зайнялася. Вхопила дитину й тікати. Надбігли лікарі, підлогу загасили. Так почався 1969-й.

У хаті стоїть ялинка у відрі з мокрим піском.

— Так вона до Великодня не осиплеться. На свята діти приїжджають. Торік повна хата зібралася. Печу дітям крихкі пляцки з яблуками або перекладаю варенням. Найкращий подарунок їм батько зробив, коли сховав вичинену шкурку кролика, набиту снігом. На веранді було холодно, він не танув. Діти зранку повставали і думали, що то справжній заєць до них прибіг погрітися.

Доньки Васильчуків Світлана та Ольга одружені, живуть у Івано-Франківську. Син Василь із дружиною й донькою переїхали у селище Блютники. Працює електриком.

×