— Того дня Богдан був тривожний. Дзвонив дітям, а вони не відповідали. Засмутився. О сьомій вечора набрав до своєї матері, привітав із днем народження. Хоча він мав бути тільки через три дні. Каже: мамо, це дорога, всяке може бути. Через кілька хвилин його не стало, — говорить 39-річна Ольга Федів із села Мирне Підгаєцького району Тернопільської області.
Вона сестра 37-річного Богдана Курманського. 15 жовтня він загинув в аварії поблизу села Олексіївка Гребінківського району на Полтавщині.
— Богдан — військовий. Півроку тому пішов в АТО, — розказує Ольга. — Був командиром відділення підвозу паливно-мастильних матеріалів. Два останні місяці стояв у селищі Опитне Артемівського району на Донеччині. Його назначили заправником. На "Уралі" з цистерною їздив у Харків по пальне для військової техніки. У день смерті супроводжував колону техніки в Рівне. Військові мали забрати звідти нових солдатів в АТО.
— Вже було темно. Може, його засліпила зустрічна машина або занесло бочки, — каже Ольга. — Врізався у вантажівку далекобійників, що стояла біля придорожнього кафе. Його кабіна перевернулася. Богдану дверима проштрикнуло легені. На місці помер. Я їздила по нього. Купила дерев'яну лаковану труну. Везли його вночі. У нашому районі в селах люди повиходили на вулиці, ставали на коліна, запалювали свічки.
Богдан останні півроку жив у Мирному з батьками. У квітні розлучився з дружиною 34-річною Іриною. Сиротами залишилися 15-річний Мар'ян і Лілія, 13 років.
— Мав чотирикімнатну квартиру в сусідньому селі Бережани. Прожив у шлюбі 15 років, — говорить Ольга. — Богдан вивчився на механіка. Але з роботою в селі було скрутно. Тому їздив на заробітки в Польщу, Чехію, Росію. Робив на будівництві, на клубніці. Все зароблене віддавав сім'ї. Купили квартиру, ремонти зробили. Ірі дарував золоте колечко, цепочку. Але постійна розлука зробила своє. Вона попросила розводу. Богдан важко пережив розлучення з дружиною. Залишився ні з чим, до батьків повернувся з кількома пакетами.
Богдана Курманського поховали 19 жовтня в Мирному. Провели в останню путь 2 тисячі людей. Відспівували 13 священиків.
— З'їхалися правити священики з усіх навколишніх сіл. Люди на похороні збирали гроші для дітей. Вони дуже плакали за батьком. Богдана поховали у військовій формі. Прапор поклали на гроб і почепили на хрест.
— Планував після АТО знову їхати на заробітки. Хотів заробити грошей і знайти гарну жінку, — каже Ольга. — За ним усе село сумує. Любив доглядати за деревами, виноградом. Не відмовляв у допомозі селянам — залазив на найвищі дерева, аби обрізати.
— Справжній чоловік. Першим із села пішов воювати. Казав: хлопці, треба комусь починати, — каже Іван Кізима, сільський голова Мирного. — Його труну несла почесна варта. Вшанували пострілами.
3 
1
Коментарі