11 жовтня 14-річний Олександр Боярчук із товаришами пішов гуляти на залізничну станцію. Він живе в місті Амвросiївка на Донеччині. Хлопець заліз на вантажний вагон, опинився під лінією електропередач і отримав розряд струму напругою 27 тис. вольтів.
До Донецького опікового центру його привезли у стані шоку, з опіками 70% поверхні тіла й ураженням дихальних шляхів і серця. Про це пошепки говорить мати 59-річна Тетяна Боярчук. Розмовляємо бiля ліжка Олександра. Він спить.
— Хтось із хлопців придумав, що з даху вагона вийде гарна фотка. Свій телефон Саша загубив, але хотів, щоб його зняли на чужу мобілку. Він лівша — підняв ліву руку, хотів помахати в кадрі. Хлопці кажуть, що вiдразу піднявся стовп вогню. Сашко перетворився на факел. Його скинуло з вагона, одяг згорів, ще й головою вдарився. Нічого не пам"ятає. Мене розпитує, як усе було. Бачите, — показує на тумбочку, де стоять ліки з цінником 196 грн. — П"є пігулки для відновлення пам"яті.
Над узголів"ям ліжка висять ікони і вимпел футбольного клубу "Шахтар". Сашко — чемпіон України з міні-футболу серед юніорів 2007 року.
— Цього року Кубок України почнеться без Сашi, — каже його тренер Юрій Аветісян, 39 років. — Він здорово викидав м"яча, про це всi казали. Хлопці тепер спати не можуть, так переживають за нього.
Тетяна Сергіївна після нещасного випадку із сином ходить із ціпком.
— Як прорвалася в реанімацію і побачила його, схожого на обгорілу головешку, ноги в мене віднялися. Наелектризоване волосся стирчало. Він ніби кипів у розжаренiй олiї, але хотів біль од мене приховати. Просив лікарiв, щоб укол мені зробили, — боявся, що в мене серце не витримає. А вчора питає: "Мамо, а чого ви губи не нафарбували, чого без зачіски?" Плаче лише, коли бачить по телевізору футбол. Він хотів бути воротарем.
Тетяна Боярчук народила в 45 років. Раніше працювала бухгалтером. Живе із сином на 570 грн пенсії і 200 грн допомоги для матері-одиначки.
Питає: "Мамо, а чого ви губи не нафарбували"
— Сашин папа покинув, коли була вагітна. Мені син нелегко дістався. Як робили кесарів розтин, у мене відмовила нирка. Ледве з ним не померли. Після опіку в сина було все обличчя чорне, — показує фото, зроблене на другий день після трагедії. — А зараз лише на шийці шрам.
Нещасний випадок розслідував лінійний відділ міліції міста Іловайськ.
— Прислали мені листа, — зачитує, втираючи сльози. — "Матерiал за фактом травмування електрострумом вашого сина направлений в Іловайську транспортну прокуратуру". Приїжджав у лікарню якийсь сердитий дядько. Намагався дитя допитати. Ще й погрожував, що притягне нас до відповідальності.
Олександрові зробили три операції.
— Прибрали мертві тканини, а рани закрили 3 тисячами квадратних сантиметрів штучної шкіри. Це спеціально оброблена свиняча шкіра, — каже хірург Владислав Макiєнко, 34 роки. — Але в ділянках входу і виходу струму в Саші глибокі опіки. Туди пересадили шкіру з його правого стегна і плеча.
В обласному опіковому центрi Інституту невідкладної і відновної хірургії вперше в Україні почали оперувати хворих у стані шоку.
— У нас у регіоні часто стаються вибухи, тому високий рівень травматизму, — розповідає Омарі Міміношвілі, заступник директора Інституту. — Тому навчилися рятувати людей з ураженням до 95 відсотків тіла. 10 років тому опіки 60 відсотків поверхні вважали смертельними.
В інституті працює єдина в СНД лабораторія з клонування клітин шкіри. Спочатку вирощували тiльки "штучну шкіру" для опікових хворих. Тепер вирощують стовбурові клітини, якими можна лікувати будь-які органи. Торік для 6-мiсячної киянки з хворим серцем культивували 120 млн клітин з її кісткового мозку і ввели у серцевий м"яз. Таку операцію провели вперше в країні. Кажуть, що в майбутньому вона замінить пересадку серця.
Лікарі сподiваються, Олександр іще зможе вийти на футбольне поле.
5 
1
Коментарі