Ніна Малосвітня виграла м'ясорубку від "Газети по-українськи"

 

— У розіграші подарунків беру участь вдруге. Раніше нічого не вигравала. Не вірила, що цього разу пощастить, — каже 52-річна Ніна Малосвітня із села Вергуни Хорольського району на Полтавщині.

Вона передплатила "Газету ­по-українськи" на 2015 рік. На адресу редакції надіслала квитанцію та виграла м'ясорубку.

— "Газету по-українськи" виписую сім років, — говорить Ніна Миколаївна. — Подзвонили сусіди й кажуть, що бачили моє прізвище у списку переможців. Ніби виграла путівку на двох у санаторій. А в мене зразу в голові: як же ми господарство покинемо? Із чоловіком тримаємо багато птиці — кури, гуси, індики, маємо корову Берізку. Через кілька хвилин дзвонять знову. Кажуть, наплутали. Наш подарунок — м'ясорубка. Я дуже зраділа. Вже давно збиралася її купити, але ціни кусалися, а без неї в господарстві важко. Особливо в сезон консервації.

— Коли забирала подарунок на пошті, працівники сказали, що й іншим радитимуть "Газету по-українськи". Бо тут усе чесно. М'ясорубка добротна. Вже молола м'ясо на фарш, перекручувала помідори й перець, — додає Ніна Миколаївна.

Із чоловіком 49-річним Сергієм Миколайовичем виховали двох дочок. 25-річна Аліна працює технологом у Харкові. 20-річна Тетяна — студентка.

— У Вергуни переїхали 2007 ро­ку, доглядати мою маму. Вона три роки була лежача. Коли померла, із чоловіком вирішили тут лишитися. До цього жили в Миргороді. Чоловік був військовим, зараз на пенсії. Я працювала контролером-касиром в банку. Тепер займаємося господарством, — розповідає. — Коли поштарка приносить газету, першим бере читати чоловік. Я — увечері перед сном, коли перероблю всю домашню роботу. Починаю з улюблених рубрик — "Здоров'я", "Сад-город", "Люди". Дуже люблю рецепти. Найцікавіші вирізаю і збираю в підшивку. Готувала десерти. Смачні вдаються наливки — малинова, вишнева, слив'янка. Ми вже років зо три не купуємо магазинного вина. П'ємо тільки своє, домашнє. Чоловік вичитує поради, як правильно вирощувати городину, дерева.

— Обом цікаво дізнаватися про останні події в АТО, історії людей, які там воюють, — каже Ніна Миколаївна. — Є моторошні розповіді. Дуже шкода скалічених, загиб­лих. Щоб війна швидше закінчилася, треба політикам більше думати не про себе, а про простий народ. Бо досі конфліктом на Донбасі дужче переймаються волонтери, ніж чиновники.

×