– С 13 лет моя мама говорила, что я ненормальная, потому что решила быть водителем троллейбуса. Это не увлечение для девочки, повторяла, – розповідає 18-річна Валерія Пікуліна з Бахмута Донецької області. Працює у столиці кондуктором тролейбуса. На свята вдягає на роботу костюми.
Зустрічаємося з Валерією у тролейбусному депо Подільського району столиці. Проводить у гараж. Там стоїть на технічному огляді машина, на якій жінка працює останні кілька місяців.
– Сьогодні маю вихідний, але прийшла допомагати водію на огляді. Живу в гуртожитку, в одній із будівель депо, – говорить Пікуліна. Заходить у салон свого тролейбуса. Він прикрашений блискучим дощиком, підвішеними фігурками ялинок. – Набираюся досвіду, щоб у 21 рік стати водієм. Тільки тоді за законом дозволено.
Завжди повторюю: як до людей поставишся, так вони відповідатимуть. Вирішила піднімати настрій пасажирам яскравими костюмами. На День Незалежності одягла на роботу вишиванку. На Гелловін костюм вигадала в останню мить. Мала чорну сукню зі штучної шкіри. Докупила ріжки. У звичайні дні одягаю об'ємні обручі чи роблю цікаві зачіски.
Також піднімаю настрій компостером із зображеннями сніжинок, листя, сердечок. Однак на цікаві квитки реагують здебільшого діти. Деякі навіть колекціонують. Керівництво до моїх нововведень ставиться позитивно. Чекають, що ще нового вигадаю.
Деяких пасажирів упізнаю. Це бабусі, які катаються. Одна з них заходить майже щодня. Деякі навіть у час пік просто так їздять. Тому інші пасажири на них жаліються. Було кілька випадків, коли пенсіонер купував квиток, бо забув посвідчення вдома.
Рідне місто Валерії розташоване поблизу окупованої території Донбасу. Бойових дій у ньому не було.
– На початку війни стало незвично, приїхала військова техніка. Однак все було добре, – продовжує. – Вітчим служить в українській армії. Якось його керівництву прийшла інформація, що місто обстрілюватимуть бойовики. Наказав нам із мамою їхати до Черкас. Але мер із місцевими бізнесменами заплатили, щоб не обстрілювали. Так нічого і не сталося.
Та ми з матір'ю вже виїхали в Черкаську область. Там закінчувала дев'ятий клас. Повернулася до Бахмута, щоб учитися в ліцеї на перукаря. Опанувала манікюрну справу. Працювала вдома у салоні краси. Зрозуміла, що не моє.
Захопилася тролейбусами Валерія п'ять років тому.
– Один мене зачепив, коли необережно переходила дорогу, – каже Валерія Пікуліна. – Почала спілкуватися з жінкою-водієм. Познайомилася з кондукторкою. Розговорилася. Каталася з ними часто, навчили мене трохи керувати. Тоді вирішила – буду водієм.
У Київ жінка переїхала півроку тому. Одразу влаштувалася кондуктором.
– Як тільки прийшла, застала нововведення. Три дні відпрацювала з талонами по 4 гривні. Потім вартість підвищили вдвічі. Найчастіше обурювалися пенсіонери, хоча самі не платили за проїзд. У переддень зміни ціни продала найбільше квитків за весь час роботи – 800 штук, – продовжує Пікуліна. – З ровесниками завжди погано вживалася. Намагалася дружити зі старшими. Тут серед досвідчених водіїв і кондукторів почуваюся комфортно. Люблю спілкуватися зі своїм водієм. Звертаю увагу на те, як він працює. Мені це пригодиться, коли сама керуватиму тролейбусом.
2 
1
Коментарі