— Я востаннє розмовляла з братом по телефону за шість хвилин до трагедії. Казав, що в нього все добре. Стоїть на посту, трохи бомблять. Після шостої вечора мав помінятися. У липні — демобілізуватися. Домовилися, що передзвонить через півгодини, коли закінчиться його наряд, — розповідає 26-річна Дарина Єдіна з міста Знам'янка на Кіровоградщині.
30 травня тут відбули дев'ятини за її братом 31-річним Дмитром Єфремовим, бійцем 90-го батальйону. Загинув 22 травня під час мінометного обстрілу під Авдіївкою на Донеччині. В зоні АТО був із липня 2015 року.
— Наша розмова закінчилася о 17:51, а в 17:57 брат потрапив під мінометний обстріл, — говорить Дарина. — Діма того дня не передзвонив. Його дружина Юля марно намагалася додзвонитися. Телефон був поза зоною. Я ввечері прийшла додому, а в клітці лежить мертвий хом'як. Його рік тому Діма подарував на день народження мого сина. Вранці з ним все було добре. Грався, бігав. Не знаю — чи так збіглося, чи то був знак про трагедію з Дімою. Вранці подзвонив батько і сказав, що брат загинув.
19 березня Дмитро Єфремов приїжджав у відпустку.
— У мене 23 березня був день народження, — згадує вдова Юлія Єфремова, 26 років. — Подарував мені букет із 15 червоних троянд. У червні було б 10 років, як ми одружилися. Маємо двох дітей. Сину Дімі дев'ять років, доньці Анні — п'ять. Діма обіцяв повезти влітку на море. Планував зводити дітей в кіровоградський дендропарк. Він працював на залізниці, за плечима мав технікум. Мріяв поступити в інститут. Добре просувався у кар'єрі. Був черговим по станції Трепівка, згодом призначили начальником. Потім перевели заступником начальника станції Чорноліська. Відпустки не добув. Викликали на два тижні раніше.
Прощання із загиблим відбулося на центральній площі Героїв Майдану у Знам'янці.
— Враження, що прийшло все місто. Міський голова пообіцяв, нашу вулицю Карла Маркса перейменують на честь Діми, — каже Юлія. — Нам його дуже не вистачає. Діти за татом сумують. Щодня просять, аби запалила свічку біля його фотографії.
2 
1
Коментарі