Мер Житомира кинула курити

 

Міський голова Житомира 55-річна Віра Шелудченко торік потрапила до рейтингу 100 найвпливовіших жінок України.

— Не знаю, як там опинилася, — сміється Віра Тимофіївна. Піднімається ліфтом на сьомий поверх дев"ятиповерхівки. У квартирі чисто, свіжо. Жінка каже, що робила ремонт десять років тому. Знімає бежеві туфлі. У вітальні вмощується на рожевій канапі, по якій розкладені подушки. Килим під ногами теж рожевий.

— У рейтингу було написано, що я найскандальніший мер. Але я неконфліктна людина. Просто після виборів пережила 58 судових позовів.

Шелудченко десять років керувала підприємством з іноземним інвестиціями "Житомир-Полісакс", на якому працює 800 людей.

— На вибори мене висунула "Наша Україна". З 17 кандидатів я одна була жінка, — поправляє масивний золотий перстень. Крім нього, з прикрас є лише тоненька обручка. —  Чоловіки мене серйозно не сприймали, воювали між собою. Один із кандидатів досі зі мною судиться.

На тумбочці поряд зі статуетками слонів ваза з оберемком жовтих тюльпанів.

— То чоловік подарував, — каже господиня. — Щотижня приносить букет квітів. На той рік буде 30 літ як одружилися. Я працювала заступником начальника цеху заводу "Хімволокно". Моя подруга Люда на новорічному вогнику познайомилася з Володею. Вони мали одружитися. Якось подзвонила: "Що робиш після роботи? До Володі друг приїхав у відпустку з армії. Підеш з нами в кіно?". Ішов фільм "Трактир на П"ятницькій". Погода дощова, я під"їхала тролейбусом до кінотеатру. На мені плащ короткий, спідниця довга, вузька і з шліцом — такі модні були. Перестрибую калюжу, і юбка лопає по шву. Що робити? Я ще з другого боку розірвала її і так і пішла.

Після армії Леонід запропонував їй вийти заміж.

— У мене  питали: "Не боїшся? На п"ять років молодший". Я подумала: хлопець він хороший, мені 27 років, скільки ще в дівках бігати?

Згадує, коли їй було дев"ять років, їх із сестрою покинув батько.

Перестрибую калюжу, і юбка лопає по шву

— Пішов до іншої жінки, яка жила в кінці вулиці. 7 лютого, на батьків день народження, мама сказала: "Люба, ідіть із Вєрою привітайте його". Снігу стільки. Ми бредемо. Постукали в двері, він питає: "Кто там?". ""Папа, это мы", — він із Росії. "Уже темно, придете завтра", — і не впустив. Люба, вона на 7 років старша, сльозами заливається. А я рішила, що зате мама буде мною гордитися. Була круглою відмінницею, комсоргом. А батька не запросила ні на випускний, ні на весілля.

Зауважує, що Леонідові важко було змиритися, що вона — мер.

— Знаєте, чоловічі амбіції, але він справився. Заробляє чоловік більше, ніж я, очолює підприємство "Житомирпак". У міськраді, як у кого день народження, дзвонять: "Льоня, приходь, хоч тут її побачиш".

Перших двох дітей Віра Шелудченко народила одного року — 1981.

— Олена з"явилася 9 січня, а я ніяк не схудну. Пішла до лікарки, а вона: "У вас буде друга дитина". Андрій народився наприкінці року. У Лєни такі гарненькі блакитні очки були, але ні до чого не тяглася. Як тільки даси щось у руку, грається. Лікарі сказали, що в неї атрофія зорових нервів.

Із хворою донькою родина їздила до лікарів, екстрасенсів, бабок-шептух.

— Якось сказали, що в Молдавії є жінка, яка творить чудеса. Я тоді була вагітна Сергієм. Ідемо до села, така завірюха, — сумно розповідає Віра Тимофіївна. — Екстрасенс сказала, що нічого не допоможе, бо Лєна несе свою карму з потустороннього життя, спокутує якусь провину.

Розповідає, що старший син працює в Києві, в департаменті зовнішніх зв"язків холдингової компанії "Крас". А молодший навчається на економіста-міжнародника.

— Сергія я народила 31 грудня об 11-й вечора. Торт спекла, ялинку прибрала, але до Нового року не дотягла. Думала, буде дівчинка, навіть ім"я придумала — Ольга. Коли акушерка сказала, що хлопець, я розплакалася.

Хвалиться, що з 8 років двічі на день обливається холодною водою. А шість років тому кинула палити.

— Я курила по півтори пачки на день, — чистить мандарин. — А тоді раптом якось не пішло. Усі посміювалися з мене, а з часом і головний бухгалтер, і заступники, і чоловік, і старший син кинули. Тепер я кажу всім, що паління — це найпротивніше, що може бути.

1952, 23 травня — Віра Євдокимова народилася в смт Чуднів на Житомирщині
1974 — закінчила  Інститут легкої промисловості в Києві
1979 — вийшла заміж за слюсаря житомирського заводу "Хімволокно" Леоніда Шелудченка, молодшого на п"ять років
1981 — народилися діти Олена, Андрій; за п"ять років — Сергій
1995–2005 — керівник підприємства "Житомир-Полісакс"
2004 — обвінчалася з чоловіком
2006 — мешканці Житомира обрали міським головою
У Києві має старшу на сім років сестру Любу

×