Будинок Лідії Пустовіт із села Шипинки Барського району на Вінниччині зруйнувався через сніг. Його на даху накопичилося щонайменше 70 см. Стіни не витримали важкої покрівлі й почали тріщати. Це сталося 14 лютого о 2.30.
— Ми ще не спали, бо Ліда прийняла обезболююче і не могла заснути. Узялася квасолю перебирати. Я з сином Василем то телевізор дивлюся, то їй поможу, — згадує її чоловік Василь Верста, 58 років. Затуляє великий отвір між дахом і віконною рамою старими ряднами та доріжками, щоб вітер не завівав сніг в оселю. Витирає рукою невеликі бурульки на густих вусах.
— Почули гуркіт. Ліда каже: "Дивіться, ікона на стіні ворушиться". Тільки я зняв ікону, як мені на ноги вазон упав. По стіні пішла трєщіна й посипалася штукатурка. Думали, землетрус. Побігли в зал, а там кусками стіна валиться, посуда в сєрванті б'ється. Світла не стало. Минут через 10 усе втихло. Я підсвітив мобільником, ніби нічого страшного. Полягали спати.
У хаті п'ять кімнат. На столі у вітальні стоїть прикрашена ялинка. На підлозі лінолеум. У залі м'які крісла та диван посунуті в куток. Стіни будинку відійшли від стелі на 10-15 см. Уціліли лише середня спальня та коридор.
— Тільки почало розвиднятися, ми виглянули у вікно. Бачу, криша поїхала вперед. Кажу: бабо, це вже в мене дах поїхав, чи ти бачиш те саме? Вибігли надвір, — продовжує Василь Андрійович.
— Вийшли й за голову вхопилися. Криша проломилася всередину і зсунулася. Три стіни покришилися. За тиждень до мого дня народження такий подарок случився, — говорить Лідія Михайлівна, 55 років. Вона інвалід першої групи. Із Василем Верстою живуть 16 років у цивільному шлюбі. Він безробітний. Раніше працював трактористом та охоронцем. Із ними живе наймолодший син Лідії Пустовіт від першого шлюбу, 31-річний Василь. Її старша донька Тетяна мешкає в райцентрі Бар із дітьми. Син Віктор із двома дітьми та дружиною — мають будинок напроти, через город.
Лідія звела будинок із покійним чоловіком 25 років тому. Стіни зробили подвійні — із червоної цегли та білої. Але клали їх паралельно, не скріплюючи ні цеглою, ні арматурою.
— Двоє чоловіків так строїли. Один уже вмер, а другий живий. Але ж не будемо на нього до суду подавати, — каже Василь Верста. — Дом устойчивий тільки до подоконніка, доки є перев'язка. А вище стіни не скріпили. Виходить стєнка з білого кірпіча стоїть сама по собі. Того й не витримала нагрузки. Тепер стіни треба розбирати й перекладати заново. А ще укріплювати фундамент бетоном та арматурою.
Ремонт будинку оцінюють у 50 тис. грн. Нова оселя в Шипинках коштує 60-80 тис. грн.
— Ми відкрили рахунок для зібрання благодійної допомоги, — каже 44-річний Анатолій Палазенюк, голова Копайгородської селищної ради, до якої належать Шипинки.
— Хоч у мене пенсія невелика, але сотню точно дам. У кожного таке лихо може статися. Ми он всі з переляку поскидали сніг із криш, — каже сусідка Марія Бабак, 85 років.
У Шипинках живуть 860 людей. До райцентру Бар 25 км.
Лідія Пустовіт із чоловіком і сином тепер живуть у літній кухні сина Віктора.
7 
1
Коментарі
1