29 листопада в місті Родинське Красноармійського району Донеччини поховали колишнього шахтаря 69-річного Геннадія Конопльова. Він у Донецьку брав участь у голодуванні чорнобильців та афганців, які проти зменшення урядом пенсій пільговикам. Увечері 27 листопада працівники МНС і міліціонери знесли намет, в якому спали протестувальники. Геннадія Конопльова накрило брезентом. Коли приїхала "швидка", він був уже мертвий.
О 8.00 трикімнатна квартира Конопльових відчинена для прощання. Родина живе на горішньому поверсі триповерхового будинку неподалік міськради. Із донецького моргу до Родинського тіло привезли в понеділок опівночі. Його супроводжував заступник губернатора Валерій Лукашенко.
Посеред вітальні стоїть лакована труна. За нею — заповнений книжками сервант, серед них детективи Чейза, Агати Крісті, романи Дюма.
Удова Алла Конопльова сидить у ногах покійного, плаче. Поряд із нею жінка читає псалтир. Син ходить у куртці поверх плетеного синього светра.
— Я не хочу говорить о смерти отца, — каже 40-річний Олександр Конопльов. Очі в нього червоні, волосся скуйовджене, чути запах алкоголю. Стоїть біля вікна, мне чорний картуз. Руки зморщені. Він працює водієм у приватного підприємця. — Я просив батька не їхати в Донецьк. Він і так забагато в житті страйкував. 1998-го пішки ходив до Києва, стукав каскою біля Верховної Ради. Нам сказали, що батько помер через хворе серце. Я не вимагав додаткової експертизи, бо це його не верне. Ми не збираємося ні на кого подавати в суд. Просто хочемо тихо поховати тіло.
На підвіконня заскакує сірий кіт, сідає на кухонний рушник. Присутні перешіптуються, що Геннадій Іванович не скаржився на серце.
— Мне не верится, что он мог умереть от приступа. Он был крепким мужчиной, — говорить сусід із другого поверху 53-річний Іван Юшин. — У Геннадія Івановича боліли ноги, бо колись під завал попав. Витягував хлопців, і його придавило. Після того одна нога на пару сантиметрів стала коротшою.
О 13.00 труну зносять на вулицю. Шестеро чоловіків окремо спускають тіло на простирадлах. Геннадій Конопльов був вище середнього зросту, міцної статури.
Пенсіонерка в рожевому картатому пальті ходить від однієї групи людей до іншої.
— Теперь всем нам, пенсионерам, надо организованно ехать в Донецк голодовать. Иначе всех перетопчут, как Геннадия, — махає кулаком Надія Гудзь. — Гена мені в п'ятницю і суботу дзвонив, відколи поїхав у наметах протестувати. У неділю ввечері його друг розказав, що вони спати лягали. Хтось забіг і поскидав труби від пічок-буржуйок, якими вони обігрівалися. Угарний газ пішов у палатку, кругом стало темно. Гена хотів вийти, але впав, бо став задихатися. Отоді палатку знесли, а по ньому і по хлопцях, які в ній були, пройшлися міліціонери. Гену сильно подавили. Ще й холодною водою облили на морозі, коли заливали буржуйки.
Геннадій Іванович був членом партії "Батьківщина". Балотувався до Красноармійської міськради, але не пройшов. Кажуть, писав вірші.
На кладовище людей везуть двома автобусами. Їх виділили шахти "Червонолиманська" й "Родинська". У перший сідають родичі, серед них є онуки 10-річна Ірина й 16-річний Віктор.
— Бідні діти. Чотири роки тому їхня звідна сестра Свєта згоріла в машині. Їхала з хлопцем і його сестрою, на швидкості врізалися в дерево, автомобіль згорів дотла. А півроку тому міліціонер на смерть збив їхню маму Лєну, — розповідає жінка в білих чобітках, років із 40.
Біля цвинтаря болото, іде дощ із снігом. Священика немає. Жінка в чорній хустці окроплює яму святою водою, яку принесла в півлітровій банці.
Геннадія Конопльова ховають поряд із онукою Світланою.
— Яму не по стандарту викопали, — каже шахтар середнього віку. — Треба 2 метри завглибшки, а ця неглибока. Хоч би собаки не розрили.
— Ми нормально вирили, — обстукує лопату молодий чоловік, він працює охоронцем на цвинтарі. — Нам і за це не заплатили. Із міськради подзвонили і сказали, що треба на благо родіни.
Людей везуть у кафе. Хтось каже, що там готують добрі пиріжки з яблуками та сиром. Людей більше, ніж може вмістити зала на 70 місць.
— Поставимо охорону на вході. Спочатку до столу запросимо родичів і близьких друзів. А другим заходом хай обідають, хто лишився, — каже мер Родинського Валерій Джураєв.
У вівторок у Донецьку відбулася траурна маніфестація. Тисяча людей пройшли центром міста. Несли порожню труну, хрест і вінки. По завершенні ходи труну лишили біля міської ради.
— Принесли її до мерії, бо з міського голови все почалося, — пояснює чорнобилець Микола Гончаров, 53 роки. — Це Олександр Лук'янченко подав на нас до суду, щоб заборонити акцію. Якби не заборона, не було би зносу наметів. І людина була би живою.
7 
1
Коментарі
22