середа, 12 січня 2011 09:00

Двійнят хотіли розлучити після пологів

"Ох і натерпілася я після того случая в роддомі. У мене ж дитину вкрасти хотіли", — каже 53-річна Валентина Голобока із села Мале Старосілля Смілянського району Черкащини. Живе на вул. Новоселів. На Різдво до неї приїхали четверо дітей із родинами: 34-річний Ігор, 29-річна Світлана та двійнята Сергій і Тетяна, 21 рік.

– Вийшла заміж я не по любві — із жалості, — Валентина запрошує до хати. — Мій Микола провів був мене разок. Я за нього й думать забула. Після школи вчилася вже у Черкасах. Коли це пише, що лежить у Смілі, просить провідати. У нього рідкісна хвороба була — закупорка вен. Порізали всього. Лежав худий, як тріска. Коли поженилися, йому 19 років було, мені 18.

— 1988-го поступила заочно до сільськогосподарської академії в Київ, — продовжує. — Поїхала на сесію, повернулася — чую, що вагітна. Хотіла родити таку дитину, щоб і на нього й на мене була похожа. Бо старші діти в чоловіка вдалися. Тоді й промелькнула мисль про двойню. На шостому місяці лікарі сказали, що прослуховуються два серця.

У райлікарні Валентина Голобока народила двійнят.

— Спочатку 3-кілограмового хлопчика, за пару минут 2-кілограмову дівчинку. По дорозі в палату я чула, як дзвонили лікарю Івану Тодорову й говорили, що я родила двійню. А за півчаса сказали, що я народина двох хлопчиків, і один умер. Коли сина привезли на годування, тихенько сама принесла його в палату, де діти лежать. Бачу, дівчинка, як дві краплі води на нього схожа. На ній бірка "Ісакова". Питаю санітарку, хто така Ісакова. "Лежить якась інтелігентка із Києва на сохранєнії. Одна в елітній двомісній палаті. Вона не рожала точно".

— На ранок лікарі повідомили, що труп хлопчика віддати не можуть, бо санітарка вкинула його у "вовчу яму". Дитину не давали ще тиждень. На дверях дитячої повісили замок. Віддали, коли я пригрозила викликати міліцію. Виправдовувалися, що дівчинка була слабенька. Мовляв, аби мене не травмувати, сказали, що дитина вмерла. За два роки після народження дітей помер чоловік Микола. Я залишилася з чотирма дітьми. Утратила роботу. Їздила в Москву торгувати на базарі. Потім у селі зустрілася з Олександром. Раніше Саша жив у Смілі, робив на машинобудівному заводі. Мав жінку, двох дітей, розлучився. Ми зійшлися, щоби помагати, підтримувати одне одного. Старші на нього кажуть "дядя Саша", а менші називають батьком.

Каже, двійнята схожі за характером.

Сергій — підприємець у Києві, скуповує оптом горіхи. Одружився, має сина Ростислава, якому 2,5 року.

— Таня трохи капризною була. Якось не пускала її на гульки, то вона спересердя сказала мені: "Краще б я у тієї жінки лишилася", — зітхає Валентина. — Я образилася до сліз. Не говорила з нею кілька днів. Вона обняла мене за коліна й попросила пробачення.

Два роки тому Таня з чоловіком переїхала у Миколаїв жити. Якщо хтось захворіє, відчувають на відстані. Зразу зідзвонюються, розпитують. Ще як тільки я завагітніла, мені приснився сон, що в мене двійня буде. Так і їм нині віщі сни сняться, часто неймовірні історії трапляються. Коли доця вчилася в Черкасах, дзвонила своїй подружці й случайно помилилася номером. Попала на якогось хлопця. Роззнайомилися, за нього замуж і вийшла. За рік народили мені внучку Вікусю.

Зараз ви читаєте новину «Двійнят хотіли розлучити після пологів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі