Я вже два роки шукаю батька

20 березня мені виповнилося 70 років. Народилася в селі Кудинівці Зборівського району. Тут прожила все життя. Мій батько Степан Дмитрович (Адамович) дуже любив маму і нас із братом. Він казав до мами: "Маємо 10 гектарів землі. Продамо шість-сім і вивчимо нашу Ліду на вчительку".

Коли мені було 6 років, батько пішов на війну (Другу світову). Наше село німці спалили вщент, у хаті залишилися тільки глиняні стіни. Братикові було 2 роки. Пам"ятаю, як сьогодні, були жнива. Вдосвіта матуся спекла хліб і поклала на стіл. Муку мололи на жорнах, було дуже важко. Мама з бабусею пішли в поле жати. Почав падати дощ, і хліб весь розмок. Коли матуся повернулася з поля, ввійшла у хату і побачила, що хліб розлазиться, вона падала на коліна, цілувала його і кричала так, що, напевно, було чути на весь світ. Досі чую її голос. Уже чотири роки, як вона померла.

Коли братові було 8 років, його однолітки принесли снаряд, розпалили вогнище, і снаряд розірвався. Шість хлопців, які сиділи біля вогнища, загинули, загинув і мій брат.

1945 року прийшла похоронка, що батько загинув. Моє дитинство голодне, босе і безрадісне. Та я здобула вищу освіту, маю 41 рік педагогічного стажу.

Через Червоний Хрест я розшукала могилу свого батька. Він загинув у Німеччині в селі Тальбендорф. Тепер ця територія належить Польщі, село перейменовано в Домброво. Я з сином їздила на могилу батька три рази.

Два роки тому житель нашого села Тарас Петришин розповів, що бачив мого батька в Дніпропетровську. 1992-го чи 1994-го був там на базарі. Зупинився біля сільськогосподарського кіоску, на якому побачив табличку з прізвищем мого тата. Він привітався: "Здоров, Кудинівці". Батько був дуже переляканий. Він повів Тараса в кафе і просив його нічого нам із мамою не розказувати. Напевно, дав йому за це гроші.

Батько розповів Тарасові, що був тяжко ранений. Трупів на полі було як соломи під час жнив. По цих трупах йшли кагебісти і пристрілювали живих. Недалеко від батька лежав поранений офіцер. Медсестра прийшла рятувати його. Батько дуже просив, щоб вона взяла і його. Так урятувався.

Дружину тата звати Аліхерова Валентина Адамівна.

Я вже два роки шукаю батька. Давала запити в паспортний стіл Дніпропетровська, у газети, телепередачі. Напишіть, будь ласка, і ви. Може, ще живий батько, є брат чи сестра.

Лідія Степанівна Круліцька,
с. Кудинівці Зборівського району Тернопільської обл.