Закорковану пляшку п'ятизіркового коньяку "Арарат" зберігає лучанка 47-річна Анжеліка Холодна. Витримка напою – 67 років. Пляшку придбав її дід Олександр Каховський (1923–2011) 5 березня 1953-го – в день смерті Йосипа Сталіна.
Батько Олександра був священником у Кам'янці-Подільському. Коли мав 9 років, родину вивезли на Соловки. Батьки померли, його відправили до притулку в Брянську. Там закінчив машинобудівний технікум. Коли почалася німецько-радянська війна, добровольцем пішов на фронт. Воював у Криму та Чехословаччині, був командиром взводу, двічі поранений.
Під кінець війни Каховський потрапив у полон. Після визволення продовжив службу у Володимирі-Волинському. 1951-го чоловіка звільнили з армії й позбавили всіх нагород.
– Назвали ворогом народу, бо був військовополоненим, – каже Анжеліка. – Хоч дідо воював у Червоній армії, радянську владу ненавидів. Пишався, що не вступив у комсомол і Комуністичну партію. Коли помер Сталін, на радощах пішов у магазин і купив три пляшки найдорожчого коньяку. Дві випив, а одну лишив для нащадків.
Півлітрова пляшка закрита "лебедиком". Так називали запаяний навколо горла корок. Щоб відкрити, треба потягнути за язичок. На етикетці зображено виноградну лозу із гронами і гору Арарат – національний символ Вірменії. Вказано виробника – московський завод – і ціну напою без тари – 10 крб.
– Дивуюся, як за стільки часу досі ніхто не випив того коньяку, – продовжує Анжеліка Холодна. – На застіллях родичі постійно просять відкрити і скуштувати. А 13 років тому знайомий ресторатор пропонував за ту пляшку 200 євро. Не погодилася – це вже реліквія.
3 
1
Коментарі