Ночами жінка з картини ходить по хаті й дружина її лякається

Світлана ТІЛЕЦЬ, 40 років. Художник, засновник вінницького дитячого центру "Барви України". Учить малювати, плести гобелени, робити ляльки-мотанки. Художницею стала усупереч волі батьків. Каже, що вміє читати думки людей і передбачати події, бо народилася у сім'ї третьою. Одружена з вінницьким бізнесменом Сергієм, має 14-річного сина Іллю. Він також хоче бути художником

Містичні речі, які трапилися зі Світланою Тілець

1. Намалювала картину, з якою ніхто не може вжитися. Її чотири рази купували й повертали.

Малювала її в Одесі. Півроку до того мала стійке відчуття, ніби хтось ходить за мною, що в порожній кімнаті я не одна. Якось стояла перед новим полотном і думала, що зобразити. Відчула когось за спиною. Обернулася - нікого. Раптом цей хтось з'явився на полотні: жінка в капелюсі лягла на нього ледь помітною прозорою тінню. Я одразу почала малювати по контурах. Захотілося виконати її лісіровкою - робила підмальовок й одразу розмазувала. Ніби по картині йде дощ. Поки працювала - відключилася. Прокинулася, коли картина була готова.

Хотіла підправити, але вона мене більше не підпустила до себе. Найбільше здивувалася, коли побачила, що в неї жовті очі. Назвала "Жінка дощу".

Перший раз її купила жінка років 30. За тиждень принесла назад. Ледь не заїкалася. Розказала, що повісила її біля телевізора. Ввечері дивилася новини, а картина тихенько сповзла по стіні. Не впала, а тихо сповзла. Ні цвях, ні петелька не були пошкоджені. Вона сховала картину за шафу. А вночі відчула, ніби хтось ходить по хаті. Вранці повернула картину мені.

Удруге її купив чоловік. Приніс через місяць. Ніяк не міг пояснити, чому повертає. А тоді сказав, що, здається, у нього через картину "їде дах".

Потім ще одна жінка повернула полотно й сказала, що я їй привида продала.

Останній картину придбав лідер гурту "Земляни" Сергій Скачков - 2008-го. Просила 500 доларів, а він дав на 200 більше. Бачила сюжет по телебаченню, де Сергій показує "Жінку дощу". Повісив її біля робочого столу. Розповідав, що вона ночами ходить по хаті й дружина її лякається. А нещодавно знайома дзвонила Скачкову в Москву, питала, як поживає моя картина. Слухавку взяла дружина Сергія. Сказала, що, відколи він купив "Жінку дощу", почали часто сваритися, в домі все ламалося, хтось ночами ходив по квартирі. Діло до розлучення доходило. Тому вона, коли чоловік поїхав на гастролі, зняла й сховала картину подалі від будинку.

2. Бачу привидів. Коли мама потрапила в реанімацію, я спала на її ліжку. Уночі прокинулася від того, що хтось наді мною стоїть. Дивлюся - силует батька, який помер кілька років тому. Я злякалася, почала читати "Отче наш". Взяла ковдру й замахала нею, а тінь відступала. Прогнала її аж до вхідних дверей. І там вона ніби розсипалася. Я забігла в кімнату сестри й примостилася біля неї. А мамі тої ночі покращало, наступного дня перевели з реанімації.

3. Загадую бажання у скельному храмі в селі Буша Ямпільського району на Вінниччині. Коли щось треба, приходжу туди, кладу руку на малюнок жерця та уявляю те, чого хочу.

Уперше бажання збулося, коли захотіла приїжджати в Бушу частіше й мати там свій куток. За кілька днів запропонували хату. Того ж дня в мене купили картину. Її ціна повністю перекрила вартість будинку. Використовую його як дачу. У ній все зроблено за гроші від проданих картин.

4. Наснилося, як складати іспит в інститут. Приїхала в Одесу вступати до художнього. Батьки були проти. Мама працювала вчителькою, а батько завідував автомагазином. Вони казали, що художники - то бездомні волоцюги. Але їхати мені дозволили. Бо там конкурс був - восьмеро на одне місце. Я жила на вокзалі, їла раз на день. Лежати на вокзалі не можна було, міліція підіймала. Тому спала сидячи. Інтуїтивно здала екзамен по композиції, малюнок. Наприкінці був вирішальний іспит - російська. Мені потрібна була оцінка "відмінно". Та я розуміла, що мову знаю погано. І от сниться на вокзалі, що німці розстрілюють людей, і мене разом із ними. Раптом сестра бере мене за руку й каже: "Я тебе звідси витягну". Запевняє, що ніхто нас не помітить. Прокинулася й зрозуміла, що сестра мене виручить. Вона тоді навчалася на третьому курсі філфаку. Ми не дуже схожі, але ніхто не помітив підміни. Так я вступила в інститут.

5. Можу читати думки. Купую, наприклад, у магазині стільці й прошу в продавщиці знижку. А сама чую, як вона про себе думає: "Якщо скажу 7 відсотків, то це не мало? Якщо в інших магазинах більшу дають, ще образиться, розвернеться й піде." А мені незручно, що я все чую. Кажу, 7 відсотків мене влаштує. Продавщиця аж підскочила.