Доки доїхав до відділка, шарф був мокрий від крові

Михайло КУБЛІЙ, 22 роки, активіст ВО ”Свобода”
Народився в Києві. Мати викладає математику та програмування в Політехнічному інституті, батько працює в Науково-дослідному інституті матеріалів.
Навчається на першому курсі магістерської програми в Києво-Могилянській академії, опановує фах ”археологія”.
2010 року під час акції протесту проти приїзду патріарха Кирила разом із вісьмома членами ”Свободи” намагався показати театральну постановку ”Гламурні гастролі кремлівського гебіста”. Шевченківський районний суд столиці за це виніс попередження.
Торік 26 квітня із 50 ”свободівцями” прийшов на прем’єру фільму ”Матч” російського режисера Андрія Малюкова – про поєдинок між німецькими та радянськими футболістами в окупованому Києві влітку 1942 року. Активісти рвали банери та кидали в міліціонерів яйцями. Їх звинувачують у груповому хуліганстві. Михайлові Кублію загрожує до трьох років позбавлення волі. Суд триває досі.
З грудня 2012-го Кублій регулярно чергує біля Гостинного двору в Києві. Протестує проти забудови його торговельно-розважальними закладами. 18 лютого ”беркутівець” ударив Михайла коліном у ніс і зламав його. Зараз студент лежить у 9-й міській лікарні.
Любить поезію Лесі Українки, Івана Франка, Олександра Олеся та Ліни Костенко. Телевізор не дивиться. Улюблений фільм – ”Тіні забутих предків”, книжка – ”Діти капітана Гранта”.
Дівчини не має — Михайло КУБЛІЙ, 22 роки, активіст ВО ”Свобода” Народився в Києві. Мати викладає математику та програмування в Політехнічному інституті, батько працює в Науково-дослідному інституті матеріалів. Навчається на першому курсі магістерської програми в Києво-Могилянській академії, опановує фах ”археологія”. 2010 року під час акції протесту проти приїзду патріарха Кирила разом із вісьмома членами ”Свободи” намагався показати театральну постановку ”Гламурні гастролі кремлівського гебіста”. Шевченківський районний суд столиці за це виніс попередження. Торік 26 квітня із 50 ”свободівцями” прийшов на прем’єру фільму ”Матч” російського режисера Андрія Малюкова – про поєдинок між німецькими та радянськими футболістами в окупованому Києві влітку 1942 року. Активісти рвали банери та кидали в міліціонерів яйцями. Їх звинувачують у груповому хуліганстві. Михайлові Кублію загрожує до трьох років позбавлення волі. Суд триває досі. З грудня 2012-го Кублій регулярно чергує біля Гостинного двору в Києві. Протестує проти забудови його торговельно-розважальними закладами. 18 лютого ”беркутівець” ударив Михайла коліном у ніс і зламав його. Зараз студент лежить у 9-й міській лікарні. Любить поезію Лесі Українки, Івана Франка, Олександра Олеся та Ліни Костенко. Телевізор не дивиться. Улюблений фільм – ”Тіні забутих предків”, книжка – ”Діти капітана Гранта”. Дівчини не має

Під час захисту Гостинного двору Михайлові Кублію міліціонери зламали ніс. Після одужання він збирається знову на акції протесту

Активісти чергували на території Гостинного двору по двоє і змінювалися щогодини. Після пожежі 9 лютого п'ятеро завжди були в Гостинному дворі, ще стільки ж – на вулиці, звідти видно, що відбувається в підвалах.

Жителі Подолу пригощали нас чаєм і пиріжками. Якась бабуся принесла компот у 3-літровій банці та печиво. Коли розказувала, що познайомилася тут зі своїм майбутнім чоловіком, то розплакалася.

Ми чули, як будівельники вночі нелегально свердлили отвори, щоб потім вбивати туди сваї. Неодноразово викликали міліціонерів, які наказували їм припинити незаконні роботи. Та щойно міліціонери йшли, вони продовжували бурити.

Імені нового власника Гостинного двору ніхто не називає. Депутати зробили запит, але відповіді поки що не отримали. У розмовах фігурує якийсь Ярош, директор фірми-забудовника, та за ним стоїть хтось впливовіший. Ясно, що це – олігарх, який міг купити міську раду, міліцію та прокуратуру.

Уночі, коли спалахнула пожежа, я чергував у Гостинному дворі. Перед цим із напарником викликали міліціонерів. Коли виходили з підвалу з одним із них, побачили вгорі дим. Мій напарник зателефонував пожежникам. Міліціонер почав на нього кричати: "А для чого, по-вашому, тут я? Я сам знаю, коли і кого треба викликати!"

Пожежники сказали, що зайнялося одночасно в трьох місцях

Пожежники сказали, що зайнялося одночасно в трьох місцях. Приміщення всередині розмежоване цегляними стінами – вогонь не може перекинутися з однієї частини на іншу. Горіло не в тій частині, де вже почали працювати будівельники, палали офіси – так забудовник спекався офісних працівників. Перед підпалом я нічого підозрілого не бачив. Але студенти Могилянки, які чергували вдень, розповідали, що з даху зчищали сніг. Припускаємо, що саме робітники щось підкинули. Воно тліло і вночі загорілося.

Раніше Гостинний двір охороняли накачані хлопці. Ходили у спортивних костюмах і розмовляли про тренування. Приватну охорону забудовник найняв десь півмісяця тому. Вдень вони чергують по двоє, вночі – по 10. Коли хотів зняти їх на фотоапарат, мені заламали руки й спробували відібрати камеру.

Вранці 18 лютого прочитав у інтернеті, що в Гостинний двір зайшли рейдери та разом із міліцією викидають звідти активістів. Заварюють ґратами й перекривають виходи мішками зі сміттям. Під новиною був заклик – з'їжджатися на захист Гостинного. З двома друзями встигли якраз, коли активісти разом із депутатами проходили всередину.

Хвилин за 40 – 50 почали з'їжджатися автобуси з "Беркутом". Їх було десь п'ять, у кожному по 25 – 30 чоловік. Вони почали бити людей. Депутата Олександра Бригинця притиснули до стіни та дубасили одразу четверо "беркутівців". Мене і ще чотирьох хлопців поклали на землю і гамселили ногами.

Двоє "беркутівців" скрутили мені ззаду руки й повели до автозаку. Їхніх облич не бачив, бо наказали йти з опущеною головою. Зразу з'явилася думка про втечу. Та навіть спроб таких не робив, бо розумів: це не дасть результату – тікати просто нікуди. Один із "беркутівців" коліном ударив у ніс. Я відчув різкий біль, потекла кров. Його напарник почав гукати інших співробітників. Казав: "Окружите его потесней, чтобы журналисты не видели". Мене оточили кільцем і так довели до автобуса. Всередину заштовхували руками й ногами. Я сів біля вікна і почав витирати кров шарфом. Доки доїхав до відділка, він був мокрий.

Затримали 60 людей. Частину відпустили, бо в автозаках уже не було місць. З десяток стояли у проході, серед них була жінка.

У відділку мені викликали "швидку". Лікар оглянув і сказав, що треба зробити рентген, виписав направлення й поїхав. Приблизно за годину прибув народний депутат Едуард Леонов. Саме він наполіг на повторному виклику "швидкої", що відвезла мене до лікарні.

Адвоката оплачує "Свобода". В університеті для мене зібрали дві тисячі гривень

У відділку зі мною поводилися чемно, не хотіли додаткових скандалів. Називали по імені й на "ви". Я написав пояснення, а наступного дня дізнався, що без мене склали протокол про затримання. Це – порушення. Товариші сказали, що у вівторок мене викликали до суду. В такому стані прийти не міг.

Є багато відео цих подій. Сподіваюсь, на якомусь знайдемо обличчя того, хто мене бив. Адвоката мені оплачує "Свобода". Чи оплатять вони лікування – поки що не знаю. В університеті для мене зібрали 2 тисячі гривень.

з лікарні Я першим ділом подзвонив у деканат. Попередив, що до кінця тижня не буду на заняттях. Мама й батько дізналися про все з новин, приїхали в лікарню. Мене не сварять, бо розуміють, що це потрібно. Мама каже: "Якщо ніхто не буде цього робити, то для наших онуків нічого не залишиться". Почали приходити одногрупники й викладачі. З київського представництва "Свободи" принесли стільки апельсинів і яблук, що вистачить на місяць.

У ніс поставили фіксуючі тампони, щоб не рухалися вправлені кістки. Постійно п'ю антибіотики та знеболювальні. Як вчасно не вип'ю – страшенно починає боліти голова.

Коли одужаю, знову піду під Гостинний двір. Упевнений, нам удасться його відстояти. Колишній президент Києво-Могилянської академії В'ячеслав Брюховецький сказав: "Непогано було б, якби Гостинний двір став ще одним корпусом академії". Я та інші студенти підтримуємо цю думку.

Доки доїхав до відділка, шарф був мокрий від крові

Коментарі