"У реформи прокуратури мало шансів, якщо її не просувають на найвищому рівні"

В українській владі ніколи не було групи людей зі спільною метою – змінити країну, – вважає правник Віктор Чумак

Народний депутат Гео Лерос опублікував записи, де Денис Єрмак – брат керівника Офісу президента Андрія Єрмака – нібито торгує посадами у владі. Державне бюро розслідувань порушило кримінальну справу, зокрема за розголошення державної таємниці. До нардепа приїжджала Служба безпеки. Які проблеми у владі оголила ця історія?

– Українська влада завжди будувалася не на професіоналізмі, а на особистій відданості. А Зеленський почав розставляти на посади найближчих друзів. Свою некомпетентність вони хочуть підміняти монополією на інформацію. Він слухає одного-двох товаришів, які співають ту саму пісню. Це знищує президентів. Богдан був вулканом, джерелом постійних проблем для Зеленського. А Єрмак став теплою ванною із застояною водою. За великим рахунком президент чує Єрмака і Шефіра. Стає їхнім заручником.

Заступник генпрокурора Віктор Трепак подав у відставку після відсторонення його від нагляду за справами про вбивство Катерини Гандзюк і Майдану. Про що свідчать такі рішення в Офісі генпрокурора?

– Там не тільки справи Майдану. Трепак курував кілька напрямків. Перший – процесуальне керівництво за всіма справами СБУ. Друге – власне справи по Майдану, які розслідує ДБР. Це в нього й забрали. У професіонала, який знається на оперативній роботі, процесуальній діяльності забирають те, що найкраще знає. Навіть більше – коли є серйозні напрацювання. Не тільки справа Катерини Гандзюк. Ми зробили, щоб усі справи нападів на громадських активістів передали до СБУ. Наприклад, по Одесі.

І все це тепер віддають іншому заступнику. Означає, що Ірина Венедіктова не довіряє або не хоче довіряти Трепаку. Бо, коли передаєш справи іншій людині, це вже нова політика щодо розслідування.

 

Практично вся команда Руслана Рябошап­ки, де були ви, пішла з прокуратури. Тож яка доля розпочатої реформи?

– Реформа підвисла з об'єктивних причин. Зараз карантин. По одному 500 людей не протестуєш. За неї відповідає заступник генпрокурора Гюндуз Мамедов. Він єдиний, хто з нашої команди лишився. Ще курує справи про російську агресію.

Але заступник не може виступати ідеологом реформи. Ним мають бути генеральний прокурор, парламент, президент. Бо зміни у прокуратурі – це не технологія, а серйозна політика. Якщо її не просувають на найвищому рівні, немає шансів.

Що команда Рябошапки встигла зробити?

– Розпочали реформу в самій Генпрокуратурі. Із 1300 людей залишилися 610. Вичистили недоброчесних, непрофесіоналів. На обласному рівні протестували 3500 людей. Не вистачило двох-трьох місяців, щоб завершити. І це вже була б точка неповернення реформи. Зараз усе під великим питанням.

Прокуратура перестала бути місцем, де політики, олігархи "рішають" справи. Багато народних депутатів ходили: "А поставте мого прокурорчика в районі". Або: "Ось там справа з моїми друзями". Я коли йшов з посади, були готові дві підозри народним депутатам. Ще щодо трьох внесли провадження до ЄРДР. Зараз, правда, про них не чую.

Генпрокуратура відмовилася від досудового розслідування, чого не хотіли робити всі попередні керівники. А це конфлікт інтересів – бути процесуальними керівниками і мати власне слідство. Що хочеш те і робиш, ніхто тебе не контролюватиме.

Чому поміняли генпрокурора?

– Зійшлися три точки. Більше не можна було "порішать" свої справи. Олігархи втратили своїх людей у прокуратурі. Таких не має ні Коломойський, ні Пінчук чи Ахметов. Це їх не влаштовувало.

Така ж історія почала відбуватися на місцевому рівні. Якби завершили реформу на рівні областей, і місцеві еліти були би позбавлені можливості "рішати".

Третя причина. Штучно накрутили історію "Весна прийде – саджати будемо". Президент став жертвою власного популізму. Не можна ж саджати людей у тюрму, як картоплю. Без нормальних експертиз, аудитів справа розвалиться в суді. А навіть якщо в наших пройде, розвалиться в європейських. Зеленського весь час доймали про посадки. Він питав Рябошапку. А той казав: треба робити за законом. Усі ці фактори зійшлися. Тим більше що Руслан уміє говорити "ні". А ще на порядку денному стояв Приватбанк.

Ви писали: "Нас тут не перемогли. Ми цього дракона, ще не вбили, але здоров'я йому підпортили". Що мали на увазі?

– Зараз в Офісі генпрокурора колектив здоровий. Звичайно, можна все згорнути адміністративними заходами. Але прокурори відчули процесуальну незалежність, що вони вирішують справи. І назад це відкручувати складно.

В областях прокурори пройшли тести на знання законодавства і загальні здібності. Які можна зробити висновки щодо їхнього рівня?

– Достатньо високий. Тести у Генпрокуратурі не здали 25 відсотків. В областях – 10–14. Люди поставилися серйозно, готувалися.

Наскільки може бути ефективною реформа прокуратури без очищення в судовій системі?

– Ідеально – робити їх паралельно. Для цього не так багато треба. Змінити порядок формування судової системи і доступу до суддівської професії. Замінити людей, які обирають суддів. Щоб вони були не корумповані, розглядали справи без тиску і дзвінків. Тоді отримаємо нову якість.

Як показала себе в перші тижні генпрокурор Ірина Венедіктова?

– Її помилка – порушення провадження щодо Гео Лероса. Він по суті – викривач корупції. І користується всіма імунітетами, прописаними в законі. А це свідчить, що генпрокурор знову працює на замовлення.

Засідання Верховної Ради 30 березня було насиченим: міністрів призначили з другого разу, зміни до держбюджету провалили, "антиколомойський" закон і відкриття ринку землі ухвалили за підтримки інших фракцій. Кілька разів у Раду приїжджав Зеленський. Які тенденції, процеси показали ці голосування?

– Найнебезпечніший факт – відсутність кадрового потенціалу у "Слуги народу". Це може бути фатальним для країни. Знімаємо міністрів фінансів і охорони здоров'я в розпал економічної кризи і коронавірусу. І не набираємо з першого разу голосів, щоб призначити нових. А чому? Бо пропоновані люди неоднозначні. При цьому немає другого, третього, четвертого на лаві запасних.

У "Слуги" 248 депутатів. Будь-хто з них мав би бути потенційним урядовцем. А тут жоден не готовий. Чому Радуцький, Гетманцев не пішли? А шукають людей десь надворі. Шмигаль, Степанов, Марченко – хлопці з двору. Це називається "Зеленський і пустота". Кадрового потенціалу немає, посади віддають друзям. Натомість позбуваються компетентних.

Влада вже не така монолітна, якою видавалася пів року тому.

– Це вдавана монолітність. Влада може бути такою, коли приходять люди з ціннісними, політичними, принциповими орієнтирами. Об'єднуються навколо ідеї, лідера. А якщо бачення різні, команда розсипається.

БПП після революції була монолітна – ми прийшли поміняти країну. А потім частина сіла на потоки і почався дерибан. Усе розвалюється, коли в кожної людини з групи з'являються свої цілі.

Як може бути єдиною владна команда, коли в партії є група Коломойського. І навіть вона розкололася. Ткаченко посварився з Тищенком, бо хоче бути мером Києва. Та, перш ніж іти на такі посади, треба мати, крім телевізора й грошей, хоча б якусь харизму, знання, талант.

Чи можуть бути дострокові парламентські вибори?

– Не виключаю. Зеленський може піти на це з відчаю, що не вдається зробити заплановане. Його картинка світу руйнується. Якийсь коронавірус приповз. Із Путіним не можна домовитися. Хоча зрозуміло, що й не варто. Бо тому треба вся Україна як сателіт РФ. З олігархами треба було розпочати війну, а не домовлятися про 300 санітарних машин і 25 квартир. Їм не потрібні ринки, зростання економіки, конкуренція. Їм треба монополії. А тепер мають індульгенцію. За банк іще триває війна.

Якщо немає такого розуміння, то твій світ летітиме шкереберть і падатиме підтримка. Ну добре, поміняли Рябошап­ку – трішки підняли рейтинг. Поміняли Гончарука – ще трішки. Але не змінюється державна політика. Я коли йшов, сказав Ірині Венедіктовій: вашим найбільшим ворогом буде рейтинг Зеленського. Тільки він падатиме, треба буде когось міняти – прем'єра чи генпрокурора. В крайньому разі – Верховну Раду.

Як за майже рік президентства змінився Зеленський?

– Не можна сказати, що він не росте. Але, якщо оточуєш себе корифеями експертної думки з різних питань, ростеш швидше. А людьми некомпетентними – піднімаєшся до їхнього рівня. У важкі часи навколо себе треба збирати експертні колективи, які накачуватимуть тебе знаннями з геополітики, економіки. Інакше ростимеш не так швидко, як треба сьогодні.

У глави держави є розуміння, що часу на розкачування немає?

– Якби було, мали б іншу кадрову політику. Всі говорили: давайте залучимо економістів до прийняття рішень у сфері економіки, малого і середнього бізнесу. Але олігархи й великий бізнес через Гетманцева окупували цю нішу експертної думки.

Ми не чуємо про міжнародну політику як державну концепцію. Є фрагментарні речі. Єрмак займається Росією. А хто займається Штатами? Чому досі немає посла США у нас? Ми не в пріоритеті? Наша величезна проблема: думаємо, що ми центр Всесвіту і навколо України крутиться світова політика. Ні, ми далеко на периферії. Але можемо самі наближатися до центру.

Років три тому Юлія Мостова (головна редакторка газети "Дзеркало тижня". – Країна) написала, що Україну знищить войовнича некомпетентність. Триває падіння експертизи на рівні прийняття державних рішень, падіння рівня знань і процедур публічної політики. Це як ефект Даннінґа-Крюґера, який розповзається на всю країну. Коли людина некомпетентна і не може цього усвідомити, їй здається, що всі інші дурні, бо не розуміють її. Цей синдром накрив країну.

Яких помилок припустився президент, крім кадрових?

– Одна тягне другу. Помилка – всюди поставити своїх друзів і вірити, що вони впораються. Ще одна – відгороджуватися від різних джерел інформації. Має Службу безпеки, зовнішню розвідку, військову, прикордонну, МЗС. Треба хоча б годину на день приділяти розмові з кожним керівником розвідки, щоб отримати інформацію та проаналізувати. Бо є речі, на які ти маєш безпосередньо впливати і вирішувати. А якщо тобі дали листочок зі звітом чотирьох розвідок у трьох рядках, толку не буде.

Чого не вистачає українській владі?

– Щоразу їй бракує групи однодумців. Я вірю в добрі наміри Зеленського. Але державна політика не робиться одинаками. Одинак може бути парасолькою над політичною частиною суспільства, яка впряглася щось робити. Як Саакашвілі.

В українській владі не було людей зі спільною метою – змінити країну. У кожної команди, яка приходила, були меркантильні інтереси. Влада формувалася за квотними принципами – той від Коломойського, той від Пінчука, той від Ахметова, Юрушева. Не мали єдиної стратегічної мети.

Залежність президента від Коломойського ослабла?

– Вона ніколи не була висока. Це відносини партнерів у бізнесовому проєкті. Міф про таку залежність був вигідний Коломойському.

Питання – в залежності від олігархічного типу економіки. Яка різниця, хто впливатиме – Коломойський, Ахметов або Пінчук? Вони не зацікавлені в конкуренто­спроможності країни.

Як можете оцінити збори олігархів у кабінеті президента?

– Там були не тільки олігархи, а й бізнесмени. У кризових ситуаціях це можливо. Але не повинно бути прохань. Олігархам мусив сказати: якщо ситуація буде така, як в Італії, США, Іспанії, Китаї, то шахти без шахтарів – це діри в землі. Заводи без сталеварів – це купа брухту. Тому рятуйте себе.

Правильно, що створили фонд. Інше питання, хто буде в його наглядовій раді. Добре і те, що дають кошти на закупівлю ліків, обладнання. Але не можна робити з них героїв, бо вони всі довели країну до ситуації, що маємо таку медицину.

Реформи відійшли на другий план перед боротьбою з коронавірусом і пошуком коштів для держбюджету.

– Це правильно, бо треба визначити пріоритети в економіці, соціальній політиці. Сьогодні головне – пройти цей період із мінімальними втратами.

Треба бачити, куди йтиме світ, щоб розуміти, які нам потрібні зміни. Єдина реформа, без якої не зможемо рухатися разом зі світом, – судова. Без чесного арбітра всередині країни розвиток неможливий. Відсутність судової реформи не давала нам жити 28 років.

Що зміниться в житті держав після кризи, яку переживаємо?

– Насамперед ставлення до медицини. Біологічна зброя стає реальною. Медики сьогодні практично на війні. Перед цією небезпекою беззахисні президенти, бізнесмени, олігархи, принци. Медицина має стати іншою. Коли захворювання – тільки як наслідок форс-мажору.

Яким буде найближчий рік для України?

– Дуже важким. Тому треба зберегти баланс між економікою і карантином.

Ми країна з одними з кращих айтішників. Можемо стати світовим IT-хабом. Також – сільськогосподарська держава. Маємо всі шанси стати однією з передових країн із продажу продуктів.

Українці гуртуються перед викликами. Біда в тому, що ми недисциплінована нація. І хотілося би більше зрілості політиків. Поведінку країни задають керівники. Коли вона гідна, то й уся держава поводиться так. Коли не дуже гідна – тоді кожен сам за себе.

×