пʼятниця, 27 листопада 2015 16:26

"Росія стане маленькою державою Московією, як Римська імперія стала маленькою Італією"

Війна на Донбасі закінчиться за два-три роки, вважає військовий журналіст Аркадій Бабченко

Західні спецслужби припускають, що російський літак, який летів з Єгипту до Петербурга, міг упасти через закладену бомбу. Схоже на теракт "Ісламської держави"?

– Може бути теракт, а може бути – і ні. Інша версія – вибух стався у двигуні. До цього екіпаж скаржився на проблеми з ним. Цілком може бути руйнування двигуна, після чого його осколки пробили бензобак і літак вибухнув. Теракт теж цілком можливий. Припускаю цей варіант на 50 відсотків.

Якщо це все-таки двигун, про що попереджав пілот, то все зрозуміло. Росія – це така країна, де можеш загинути в літаку з Шарм-ель-Шейха або на ­кораблі, катаючись по Волзі. Навіть на автобусній зупинці тебе може збити п'яний піп. Тут так заведено. Російські літаки падають регулярно, раз на кілька років. Це – природний стан цієї країни.

Якщо ж був теракт, то він стався через те, що Росія влізла у війну в Сирії. Виникає запитання до влади: "Хлопці, ви, коли це все починали, то всі наслідки продумали, вжили всіх заходів, щоб гарантувати безпеку своїх громадян?" Думаю, що ні.

Ні президент Путін, ні прем'єр Медведєв не висловили співчуття. Хоча обидва родом із Санкт-Петербурга.

– А навіщо? Путіну плювати на цей літак, на життя громадян і на їхні смерті. Йому давно все одно. У нього атрофовані людські почуття, він – дуже цинічний. Своїх цілей досягає всіма засобами. Для нього вони всі – хороші. Війна так війна. Теракт – значить теракт. Брехня – ну що ж, брехня. Ну, впав літак – про що тут ще говорити і чого співчувати?

  Аркадій БАБЧЕНКО, 38 років, військовий журналіст, прозаїк Народився в Москві. За фахом – юрист. 1995 року був призваний до російських збройних сил, служив у військах зв’язку – на Північному Кавказі. 1997-го демобілізувався. Після закінчення університету підписав контракт із ЗС РФ. Якраз почалась Друга чеченська війна. Служив зв’язківцем, потім перейшов у піхоту, а пізніше – у мотострілкові війська. Був командиром розрахунку в гранатометному загоні. 2000-го звільнений в запас у званні гвардії старшина. Зайнявся журналістикою. Працював військовим кореспондентом ”Московского комсомольца”. – Писав для всіх газет і журналів. У пристойні місця мене не брали, із непристойних ішов сам. Довго ніде не затримувався. Років зо три таксував. Потім потрапив у ”Новую газету”, де почувався повністю у своїй тарілці. Але звільнили за недбальство, – ­згадує. Створив проект ”Журналістика без посередників”. Автор збірки розповідей ”Алхан-Юрт”, перекладеної півтора десятками мов і виданої у 22 країнах. У Facebook має близько 125 тисяч підписників. – Я не радикальний у поглядах, я – за точність формулювань. Коли говорять президент Російської Федерації, кажу: ”Хлопці, в Російській Федерації нема президента. По-перше, нема ніякої РФ, бо ця країна – не федеративна. Це унітарна автократія. По-друге, нема ніякого президента, бо президент – посада виборна. Це не президент, а узурпатор влади в Росії. Так само в Росії нема парламенту, бо це – виборний орган законодавчої влади. Нема держави Росія. Бо держава – це сукупність інститутів для найоптимальнішого управління територією. В Росії таких нема. Є банда вбивць, які узурпували владу”. Це – об’єктивна реальність. У чому тут радикалізм? У Росії у всіх, хто виражає інакодумство від загальної політики, є проблеми з владою. Таких називають націонал-зрадниками. Однак я не хочу виїжджати, хоч і думаю про це кожен день. Усе просто: я народився в Москві, це – моя батьківщина. Одружений. Виховує доньку
Аркадій БАБЧЕНКО, 38 років, військовий журналіст, прозаїк Народився в Москві. За фахом – юрист. 1995 року був призваний до російських збройних сил, служив у військах зв’язку – на Північному Кавказі. 1997-го демобілізувався. Після закінчення університету підписав контракт із ЗС РФ. Якраз почалась Друга чеченська війна. Служив зв’язківцем, потім перейшов у піхоту, а пізніше – у мотострілкові війська. Був командиром розрахунку в гранатометному загоні. 2000-го звільнений в запас у званні гвардії старшина. Зайнявся журналістикою. Працював військовим кореспондентом ”Московского комсомольца”. – Писав для всіх газет і журналів. У пристойні місця мене не брали, із непристойних ішов сам. Довго ніде не затримувався. Років зо три таксував. Потім потрапив у ”Новую газету”, де почувався повністю у своїй тарілці. Але звільнили за недбальство, – ­згадує. Створив проект ”Журналістика без посередників”. Автор збірки розповідей ”Алхан-Юрт”, перекладеної півтора десятками мов і виданої у 22 країнах. У Facebook має близько 125 тисяч підписників. – Я не радикальний у поглядах, я – за точність формулювань. Коли говорять президент Російської Федерації, кажу: ”Хлопці, в Російській Федерації нема президента. По-перше, нема ніякої РФ, бо ця країна – не федеративна. Це унітарна автократія. По-друге, нема ніякого президента, бо президент – посада виборна. Це не президент, а узурпатор влади в Росії. Так само в Росії нема парламенту, бо це – виборний орган законодавчої влади. Нема держави Росія. Бо держава – це сукупність інститутів для найоптимальнішого управління територією. В Росії таких нема. Є банда вбивць, які узурпували владу”. Це – об’єктивна реальність. У чому тут радикалізм? У Росії у всіх, хто виражає інакодумство від загальної політики, є проблеми з владою. Таких називають націонал-зрадниками. Однак я не хочу виїжджати, хоч і думаю про це кожен день. Усе просто: я народився в Москві, це – моя батьківщина. Одружений. Виховує доньку

Ви писали, що в Росії постійно щось вибухає і колись може вибухнути остаточно. Що мали на увазі?

– Я не бачу передумов, щоб усе, що зараз відбувається в країні, розсмокталося само собою. Росія – це Римська імперія періоду занепаду. Перша розвалювалася 300 років, Російська розвалюється 100. Врешті стане маленькою державою Московією, як Римська імперія стала маленькою Італією.

У 1991–2010-х був шанс цей процес зупинити і розвернути в інший бік. Країна була членом "Великої вісімки", нафтодолари сипалися з неба дощем. Росія розвернулася від тоталітаризму в бік європеїзації. Але шанс змарнувала. Тепер ціна на нафту впала, країна застряла у двох війнах, стала світовим вигнанцем і котиться на узбіччя міжнародної політики. Ніхто з нами не хоче навіть сидіти за одним столом, у геополітичних процесах участі не беремо. Росія перетворюється на Венесуелу, країну третього світу.

При цьому вся внутрішня політика – війна і ненависть. І доки при владі буде Володимир Путін – війна триватиме. У Сирії, на Донбасі, чи навіть – у Чечні.

Ненависть, агресія, ксенофобія наса­джені людям у голови – це все призведе до вибуху. Ніякої революції не буде. Демократичного руху – теж. Це буде величезна ДНР на 1/6 частині суші, яка швидко розпадатиметься.

Є думка, що час існування такої Росії може бути не більше двох років.

– Думаю, довше, бо гроші ще є. Криза й падіння нині в Росії особливо не відчуваються. З другого боку, коли країна під санкціями, злиденна, кругом вороги, які не купують нафту – це подарунок для диктатора. Але в підсумку буде крах. Питання тільки в часі. Може, два роки, а може – і 20.

За президента Єльцина Росія рухалася в бік демократії, а що сталося потім? ­Єльцин недооцінив Путіна, коли вибрав його спадкоємцем, чи Путін занадто переоцінив свої сили?

– Не знаю, чи міг пізній Єльцин що-­небудь оцінювати. Але країна при ньому рухалася демократичним шляхом. При ранньому Путіні – теж. Але роки перебування у владі закоротили в голові якісь схеми. Путін керує країною вже 16 років. Цього достатньо, щоб відірватися від реальності й повністю зануритися у свій світ. Такі, як він, впевнені, що діють на благо свого народу, держави. Просто в їхньому паралельному Всесвіті реальність викривлена так, що вбивство людей вважають благом.

Зараз країна йде в бік тоталітаризму. Як це сприймають росіяни?

– Нормально. Свобода і самоуправління тут ніколи не були цінностями. Люди працюють, гроші поки що є. А ще Обама – чмо, всьому світу знову погрожуємо капцем, ще й хохлів завоювали. Те ж, що туалет на вулиці, а вдома пічне опалення – не є життєвими цінностями. Радянський Союз був такий, усе повертається на круги свої.

Вторгнення в Сирію росіяни теж проковтнули?

– Україна лягла на підготовлений ґрунт, на добре промиті мізки. А Сирія – за два моря, понад 80 відсотків росіян на карті її не покажуть. Тому, що там, хто там і за що ми там воюємо – люди поки що не розуміють. Але Костянтин Ернст (генеральний директор "Первого канала". – "Країна") пояснить – для чого ця війна потрібна. Вже йдуть розмови, мовляв, якщо не воюватимемо в Сирії, то "Ісламська держава" прийде сюди і всіх виріже. Але захвату від війни нема. І вона не зможе відтягнути увагу росіян надовго. Хоч це буде другий Афганістан. Може стати однією з причин падіння державності.

Навіщо Путін встряв у війну в Сирії? Підтримати режим президента Асада, а що далі?

– Як тільки треба буде – він зіллє Асада, як злив "Новоросію". Цю війну не треба розглядати з погляду тактики чи стратегії. Путін просто прагне повернутись у велику політику, щоб із ним знову говорили світові лідери.

За роки при владі він уже пройшов стадію збагачення. Зараз гроші його не цікавлять. Так само Путін давно утвердився як людина номер один у Росії. Управляти пішаками йому вже не цікаво. Путіна цікавить глобальна політика – керування світом. Решта – другорядне.

Захід жорстко критикує російську операцію в Сирії.

– Не знаю, що Кремль робитиме далі. Зараз перевозять туди ЗРК і якісь артилерійські системи. Починалося все з бази у півтори тисячі людей, тепер їх чотири тисячі. Озброїли Асада, повели його в наступ. Той захлинувся. У відповідь буде контрнаступ. Що далі? Є два варіанти: або йти звідти просто зараз, або вводити війська і брати участь у наземній операції.

На Донбасі з вересня відносне затишшя, і є надія, що конфлікт наближається до кінця.

– Закінчилась його перша серія. Росія продовжуватиме постачати туди зброю і боєприпаси, але вводити війська напряму вже не буде. Великий проект "Новоросія" – злитий. Якийсь час там буде більш-менш спокійно, з періодичними перестрілками. Але якщо Сирія не впорається зі своїм телевізійним завданням – Росія зноїм на Донбасі може влаштувати театр воєнних дій.

У будь-якому випадку, буде друга серія. Україна не може мати у себе під боком пухлину, на яку треба витрачати стільки коштів і зусиль. Постійно тримати там озброєну армію, мати обстріли й привозити звідти трупи. Тому або поверне територію під свій контроль, або почнеться процес розвалу її державності. Будь-яка війна розтлівально діє на суспільство. А затяжна війна, в якій суспільство вважає, що програє, цей процес посилює вдвічі.

Україні треба чекати, коли Росії стане не до Донбасу, коли вона потоне у своїх проблемах у Сирії, у внутрішніх негараздах, у ціні нафти по 20 доларів. Тоді доведеться повертати втрачені території. Це буде друга серія. Війна на Донбасі закінчиться лише тоді, коли Україна дійде до пропускного пункту Ізварине (КПП в Луганській області на кордоні з Росією. – "Країна") і встановить там синьо-жовтий прапор.

Українське керівництво сподівається повернути контроль над кордонами Донбасу наступного року.

– Це надто оптимістичний прогноз. Думаю, треба два-три роки. Усе залежить, чи швидко почне розвалюватися Росія. Тоді Україні одразу треба входити на Донбас.

А от Крим – це інша історія. Його Росія не зливатиме. До того ж більшість кримчан назад в Україну не хочуть. Тому слід зачекати. Хотіли люди в Росію, добре – хай поживуть там і подивляться. Коли щось зрозуміють через років 5–10 – тоді й буде розмова.

Нинішній Донбас і Україна теж роками відштовхуватимуть одне одного?

– Питання Донбасу вирішується лише силовою операцією. Немає інших варіантів. Армія має дійти до кордону й повернути контроль над ним. Далі люди нехай живуть так, як живуть. Не хочуть, щоб Донецьк писався з м'яким знаком – нехай не пишуть. Хай говорять російською. Треба відновити державницьку владу, але старатися уникати особливих зачисток. У будь-якому разі, доведеться оголосити амністію. Неможливо посадити весь регіон за те, що він був сепаратистський. Тому тих, хто напряму не брав участі в злочинах – треба амністувати. У найближчі десятиліття Україна і Донбас одне в одного викликатимуть відторгнення. Але тут два варіанти: або постійно воювати, або жити однією країною.

Зараз ви читаєте новину «"Росія стане маленькою державою Московією, як Римська імперія стала маленькою Італією"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі