"Порошенко досі не вірить у нашу незалежність. Думає, Яценюк на каналі щось для себе готує"

 

Путін прийшов сюди захищати російську мову і вбив її у мені –  каже Зураб Аласанія, генеральний директор Національної телекомпанії України

Який найбільший виклик для вас на цій посаді?

– Мушу досі доводити, що на каналі немає цензури. Лише професійні претензії. Нещодавній приклад. Молода режисерка зняла документальний 2-годинний фільм про Донбас. За часом – дуже багато. Художні стрічки й то коротші. Здебільшого говорили солдати. У підсумку фільм виходить про те, що всі генерали – продажні курви, а президент – зрадник.

Дав подивитися міністрові оборони Степанові Полтораку. Він відмовився коментувати. Мовляв, висуваємо йому звинувачення. Однак фільм даємо-таки в ефір. Не міг заборонити: одразу б сказали – цензура. Але попередив – більше такого не знімати: це непрофесійно. Надалі подібного не пропущу.

Якими стандартами керуєтеся в роботі?

– Немає жодних стандартів. Є професійні смаки. От, наприклад, не маю особистих претензій до Михайла Поплавського. Але бачу, що його творчість – вульгарщина. В ефірі такому не місце.

Хіба що є один стандарт – терористам слова не давати. Решта має бути показана.

Громадськість тисне на канал?

– Тиснуть праві радикали. Вимагають – жодного слова російською. Складно втовк­мачити, що Росія й російська мова – різні речі. Також закидають, чому надаємо ефір Московському патріархатові. Але спробуй церкві відмовити. Всього ж в Україні понад 60 офіційно зареєстрованих конфесій. І всі вимагають часу в ефірі.

Влада намагається нав'язати свої правила?

– Ми про це вже давно забули. Єдине, що прописано в статуті каналу, – висвітлювати її діяльність. На практиці – це я прошу людей із влади приходити й розповідати про свою роботу. Але не ходять. Хоча найбільші рейтинги в нас були під час президентських й урядових засідань. Глядачі хочуть знати, що відбувається в державі.

Чому можновладці не поспішають звітувати перед народом?

– Знаходять відмазки: немає часу, не до вас, згодом, приходьте на брифінги.

Формально – ми все ще державна установа, але жодного разу від держави не відчули тиску. Кіпіші були зі мною після призначення. Одразу чітко сказав: працювати "під когось" не буду. Яценюк зрозумів – ми втрачені для нього. Просто махнув рукою. Однак досі не вірить у нашу незалежність президент Порошенко. Думає, що Яценюк на каналі щось там для себе готує.

Запуск суспільного мовлення постійно відтерміновують. Яка істинна причина?

Згідно з поправками народного депутата Миколи Томенка, радіо юридично має бути відділене від суспільного телебачення. Обласні телерадіокомпанії пропонують підпорядкувати місцевій владі й теж назвати "суспільними". Я б за це просто вбив. Вони ж не зміняться зовсім. Наглядова рада складатиметься з депутатів різного рівня. Це все – абсолютна залежність.

У мене на столі є тека документів – інформація, що насправді відбувається із землею, де розміщений наш Будинок звукозапису. Там хочуть спорудити висотку. Інший 23-поверховий дім уже зведений на території Укртелефільму.

Виходить, президент Порошенко говорить про свободу слова, розбудову демократичного суспільства, а на ділі – все навпаки.

– Усі політики такі. Переконані, що журналісти хочуть їх "замочити". От вийшла в нас програма "Схеми" про землі Порошенка. Та й у своєму випуску з носака президента "умочив" Майкл Щур (гумористичний образ журналіста Романа Вінтоніва, з жовтня 2014 року на "Першому національному" веде щотижневий сатиричний дайджест новин "Утеодин". – "Країна"). Це не відбувається навмисно. Я туди не втручаюся. Це ж професійний процес. А потім збіг обставин: вісім сюжетів за тиждень – і всі "мочать" президента. Уже сміявся до колег, мовляв, хлопці, зробіть уже щось про Яценюка. Таким чином підтвердили параноїдальні думки, що "ми" проти "них". Якщо відчую хоч частку "джинси" (замовних матеріалів, не маркованих як реклама. – "Країна"), тенденцію когось "мочити", то сам "замочу" персонально будь-кого за це.

Сенс у суспільному мовленні є, коли його рейтинг – бодай відсотки 25. Зараз у "Першого національного" – відсотки зо 2. Як, за рахунок чого наростити його разів у 10–15?

– Усі ці рейтинги я в труні бачив. Вони розраховані на продаж прального порошку, а не на медіа. Є упередження, що наша аудиторія – 70 років і старші. Та коли викинули з ефіру Поплавського – рейтингу не втратили. Потім прибрали Шустера – теж нічого не змінилося. Серед 60 українських каналів "Перший національний" – на 11-му місці. Тож якщо побачу за два роки, що ми в цих рейтингах підскочили десь вище п'ятого місця, буду розчарований. Бо вийде, що ведемо комерційну гру. Тобто запустили "жовтуху", "чорнуху", яка й наганяє рейтинги.

Ми маємо 93 відсотки покриття по Україні. Зараз починаємо працювати на більш молодіжну аудиторію. Робимо трансляції в YouTube. Але при тому не хочемо втрачати старших глядачів.

Хіба програма Савіка Шустера не давала каналові суперрейтингів?

– Ніяких суперрейтингів не було. Здійняли галас, що хочемо вижити Шустера. Із першого ж нашого знайомства я йому сказав: наступного року діла в нас не буде. Готуйся. Звільнили з професійних міркувань. Але він – доросла людина – почав таке молоти, що мені аж соромно стало.

Тепер він намагається створити свій канал?

– Супутниковий. Отримав ліцензію і канал "Правда. Русский мир". Що він там робитиме – невідомо. Колись казав, що мріє зробити канал, де міг би показувати інший "русский мир". Мовляв, у Росії є люди, не подібні на тих 85 відсотків, які підтримують Путіна.

Ми позбавилися від ток-шоу Шустера не тому, що він – погана людина. Бракувало змісту в його програмі. Можна створити красиву картинку. І на такому тлі "мочити" одне одного.

Є ідея показувати на "Першому національному" програми англійською і титрувати українською?

– Із березня в нас буде й англійська, і корейська, і французька, і німецька. Але за це нас теж битимуть, бо для радикалів це – не круто. А українці мають чути, як звучать мови світу, привчатися до інших культур. Під російськомовним телепродуктом теж будуть українські субтитри. Російську ми ставимо в один ряд з іншими мовами світу.

Це при тому, що для вас російська – рідна.

– Уже ні. Я справді виріс на російській, і вона для мене багато значить. Але це така підлість, коли той чувак каже, що прийшов у мою країну захищати цю мову… Зараз беру книжку російського автора – і не можу читати. Злюся на Путіна, бо це він зробив зі мною. Прийшов сюди захищати російську мову. І вбив її у мені.

Що найбільше лякає в Україні?

– Забагато хаосу, який вже не можна списати на війну. Коли був Янукович, була стабільність. Потім вона перейшла б у стагнацію, а далі – у смерть, якби не сталося хаосу. Він підняв життя і збурив його. Часи стабільності ми підірвали Майданом. І це було правильно, бо Янукович усіх нас вів до смерті. Але війна додала ще більше хаосу і зараз його вже забагато. Тому хаос треба припиняти й починати будувати. Якби не Путін, Україна вже піднялася б. Він у найважчі часи встромив нам ножа у спину і крутить його. Однак зміни вже відбуваються, хоч і дуже повільно. От, наприклад, я раніше думав, що порядна людина у владу не йде. А тут п'ятеро моїх друзів стали міністрами. А в парламенті нормальних людей – відсот­ків 30. У наступному буде половина.

Скільки часу відводите Путіну?

– До кінця цього року. В мене нема жодних підстав це казати, але так буде. Це лякає, бо замість нього до влади може прийти хтось іще гірший. Михайло Ходорковський – теж наш воріженько, але поки що найкраща для нас кандидатура, яка може замінити Путіна. Ми отримаємо час трохи передихнути. Років за 5–6 зможемо повернути Крим. Це юридична справа, не військова. Рано чи пізно Росія накриється. Тоді вся ця орда може повалити до нас – у Європу. Це теж буде виклик.

Якою бачите Україну за п'ять років?

– Усе буде добре. 2015-й – це дно, а вже 2016‑го почнеться підйом.

Багато державних управлінців нарікають на малі зарплати. Ви своїми доходами на цій посаді задоволені?

– Ні, моя "стеля" прописана в постанові Кабміну – 11 700 гривень. Я стільки жодного разу тут не отримував. Мав 7–8 тисяч. Цього місяця Кабмін урізав і це. Отримуватиму десь 5 тисяч. Але ж я йшов сюди не за грошима. Хоч як менеджер розумію: це – неправильно. Не хочу десь підробляти, читаючи ночами тексти. Однак не жаліюся. Дочекаюся, коли піднімемо компанію до такого рівня, що й моя зарплата буде вищою.

Ми на колінах робитимемо змістовний продукт. Зміст нині набагато важливіший. Російська зброя у вигляді так званих ЗМІ довела наших людей на Донбасі, що взяли в руки ідіотський прапорець ДНР.

А потім прийдуть і гроші – реклама. За 3–4 роки маємо довести, що суспільному мовленню варто довіряти. От тоді скажемо – платіть. Ми не беремо гроші ані в олігархів, ані в держави. 5–10 гривень у місяць – це небагато. За інтернет же платимо й по 100 гривень.

"У мене немає для Шустера інших законів України та фізики"

Журналіст Савік Шустер у прямому ефірі авторського ток-шоу 3 жовтня 2014 року поскаржився прем'єр-міністру Арсенієві Яценюку на гендиректора Національної телекомпанії України Зураба Аласанію.

– Пытается закрыть все наши эфиры, хотя у нас контракт до 1 января подписан. ­Предупреждает об этом в последнюю минуту. Никакого уважения.

Прем'єр пообіцяв розібратися в конфлікті. Коли Яценюк покинув ефір, Шустер озвучив версію, що його з "Першого національного" виганяють "під тиском, який на Аласанію могли здійснювати ззовні певні політичні сили".

Наступного дня Зураб Аласанія на своїй сторінці у Facebook назвав заяву Шустера "шантажем у прямому ефірі". Заперечив будь-який тиск із боку партій. Конфлікт розгорівся, бо програми Шустера спробували змістити в сітці мовлення. Її змінювали, щоб виконати вимоги закону "Про вибори": тривала передвиборна кампанія до Верховної Ради, НТКУ мала транслювати агітаційні матеріали кандидатів у проміжку між 19.00 та 22.00. Тому потіснили низку програм, зокрема ток-шоу Шустера.

"Я розумію, наскільки коштовні для компанії "Шустер-студіо" ефіри перед виборами. Але для каналу на цій програмі світ клином не зійшовся, – написав Аласанія. – І в мене немає для Шустера інших законів України та фізики".

×