"Конфлікти бувають від того, що ми привласнюємо інших людей", - Таміла Ташева, 29 років, громадська активістка

Таміла ТАШЕВА. Народилася в місті Самарканд в Узбекистані. Туди сім’ю переселили з Криму 1944 року під час депортації кримських татар. 1990-го повернулася з батьками на півострів. Оселилися в селі Фонтани за 15 кілометрів від Сімферополя. Мати – кулінар, батько працював робітником, зараз на пенсії. Закінчила факультет арабської філології Таврійського національного університету. З другого курсу працювала журналісткою і займалася громадською діяльністю. 2007 року переїхала в Київ. Стажувалася в апараті Верховної Ради. Була помічником народного депутата Лесі Оробець. Працювала піар-менеджером в мистецькій агенції ”Наш формат”. П’ять років поспіль є організатором кримськотатарської сцени на фестивалі ”Країна мрій”. Працювала піар-менеджером гурту ”ТіК”. 27 лютого цього року разом з Алімом Алієвим і Севгіль Мусаєвою створила громадський рух допомоги переселенцям із Криму ”Крим-SOS”. ”Довелося кинути роботу, треба було обирати важливіші речі”. Слухає гурти SunSay, ”Океан Ельзи”, ”ВВ”, ”Тартак”, Джамалу, закордонну рок-класику. Серед улюблених книжок ”Доба” Антіна Мухарського і ”Кляса” Павла Вольвача. Винаймає з подругою квартиру в Києві. Два роки не їсть м’яса. Має кицьку Муху

Моя родина – типова кримськотатарська. На початку 1990-х продавали будинки в Узбекистані за безцінь і поверталися в Крим. Але на батьківщині їх не чекали. Роботи не було. Ті, хто в Узбекистані викладав у вузі, на півострові мусили на ринку продавати помідори.

Починали з двох кімнат зі стінами з голої цегли і забитими плівкою вікнами. Спали на одному ліжку з мамою і сестрою. У перший клас ішла в гумових чобітках, у холод підмерзали ноги. Часто не мали що їсти. Газ у нас з'явився сім років тому.

Нічого просто не давалося, все йшло з боєм.

У дитинстві розмовляла російською. 15-річною почала слухати "Океан Ельзи" і "ВВ". На їхній музиці вивчила українську.

Кримські татари розмовляли російською, однак завжди розуміли: Росія – нам не друг.

Наша родина має традицію збиратися за вечерею і спілкуватися.

Хотіла б вийти заміж за кримського татарина або мусульманина. Навряд чи заради коханого зможу прийняти християнство. Хоч Бог і один.

Потрібно досягнути гармонії між внутрішнім і зовнішнім світом. Зараз на мене сильно впливають події. Складно не піддатися паніці.

Мої недоліки – брак витримки і лінь. Люблю полежати з книжкою або побути вдома і просто помовчати.

Треба жити тут і зараз.

Людина егоїстична. Дбає про вигоду. Вчу себе віддавати і не чекати нічого взамін.

Ображає, коли хтось думає, що розумніший за тебе і починає маніпулювати.

Розчарування настає, якщо ідеалізуєш людину. А треба вивчати, якою вона є насправді.

Конфлікти бувають від того, що ми привласнюємо інших людей і диктуємо їм свою волю.

Маю п'ять тисяч френдів у Facebook. Тисячі три знаю особисто. Справжніх друзів у мене до десяти.

Тато з мамою недосипали ночей, щоб заробити гроші й дали нам із сестрою і братом вищу освіту. Вони ніколи не зрадять.

Страшно, коли сестра дзвонить вдень. Щоразу думаю: щось сталося з батьками.

За раз можу з'їсти дві плитки шоколаду.

Недавно під селищем Сміле загинув мій друг Віктор Гурняк. Я відчувала лють не тільки до росіян, а й до українського командування, яке недолуго веде війну. Досі не можу заспокоїтися, щодня перед очима його усмішка.

Деякий час намагалася хоч трохи відгородитися від новин. Не вдається.

У Криму востаннє була в січні. Щоразу роблю вибір, коли в інтерв'ю говорю про становище кримських татар після анексії півострова. Якби замовкла, могла б безпечно їздити додому і бачитися з батьками. Всі рідні – там: і брат, і сестра з маленькими племінниками.