– Все зайнято на свята. Треба було ще в жовтні телефонувати! – кричить Тарас у слухавку.

Він подобово здає квартири в центрі Львова. За півгодини нашої розмови клієнти телефонують вісім разів.

– Задовбали, знову Львів на Новий рік буде, як базар. Сміття по коліна, обгажені під'їзди, п'яні компанії. Ненавиджу, – говорить Тарас.

У Львові я також не люблю святкувати Новий рік. Вперше, ще студенткою, із друзями під бій курантів пили шампанське біля головної ялинки. Хтось кинув пляшку. Пролетіла за кілька сантиметрів від моєї голови. Іншого разу йшла з нічного клуба 1,5 години – не було жодного таксі. Торік 31 грудня хотіла прогулятися центром із дитиною – повернулася. Натовпи були такі, що з візочком важко було розминутися.

– Вільних квартир немає! Що ж ви всі у Львів претеся? – до Тараса знову дзвонять. – Можна подумати на свята будете захоплюватися архітектурою чи по музеях ходити? Побухати можна і в Козятині на хаті. Дешевше в 10 разів.

– Чому ти досі у Львові? – питаю.

– 31 грудня мене тут не буде. На тиждень лечу в Єгипет. Касу заробив таку, що на 5-зірковий відпочинок вистачить. Буду пити й відсипатися.

×