"Привіт! Надішли все, що знайдеш про вашого актора Івана Миколайчука. Цього місяця вкладися в 300 доларів. Наступного надішлю 500 – докупиш, на що не вистачить", – пише мені австралієць Роберт. Допомогти йому попросив знайомий, який живе в Сіднеї. Роберт вивчає світове кіно. Коли переглянув "Тіні забутих предків" і "Вавилон ХХ", вирішив писати докторську роботу про Миколайчука.
Роберт просить DVD-диски з усіма фільмами. Порахував, що 300 доларів має стати. Диск знаходжу на Петрівці. Плачу 100 гривень за повне зібрання стрічок. Неподалік у букіністів натрапляю на спогади про актора. книжку віддають задарма, до кількох дитячих уживаних. Там же пропонують старий календар за 20 гривень і кілька листівок по 2 гривні. Роберт просив великий постер, щоб робити презентації для студентів. Його шукають майже півгодини і продають за 40 гривень.
Книжку спогадів віддають задарма
У Національній бібліотеці знаходжу три інтерв'ю про Миколайчука. Розмов із самим актором нема – їх хтось повиривав. За те, щоб відзняти вціліле, плачу 5 гривень. З редакції чоловік приносить журнал зі спогадами дружини Миколайчука, Марії. Разом вкладаюся у 185 гривень.
За три тижні австралієць пише, що посилку отримав. Статті йому переклали. "Дякую, але чи не могла б ти пошукати щось більш особисте? От як спогади дружини. Чому він зіграв стільки старих? Про конфлікти з владою, останні дні. Звернися до його біографів. Грошей я ще надішлю".
Пояснюю, що з 300 доларів не використала навіть половину. А шукати матеріал допомагав професор кіноінституту. Він кілька разів починав писати книжку, але так і не завершив.
"Нічого не розумію. Хіба ваші кінознавці не вивчили його вздовж і впоперек? У вас не може бути кіно, якщо про найталановитішого актора є тільки книжка пафосних спогадів".
Роберт сказав гроші назад не відправляти. А знайти студента, який вивчає Миколайчука, і віддати йому. Але професор нікого не підказав.
1 
1
Коментарі
13