Два місяці тому на околиці села Сенкевичівка, що в Горохівському районі на Волині, з"явилися купа смердючої речовини в порваних мішках. Звідки вона взялася, ніхто не знає.
Із селищним головою Василем Редчуком, 47 років, старенькою "Волинянкою" ми приїхали на околицю містечка. Виходимо з машини біля цегляної будівлі, у якій розміщено невеликий склад. Їдко смердить хімікатами. Раніше вони лежали просто неба. Коли пан Василь місяць тому став головою, наказав перенести хімікати в приміщення.
— Тепер воно отут, на складі. Навіть не знаємо, що це. Кажуть, хімікати змішані. Вже мішки на них пороз"їдало, — показує на двері голова. — Випари виходять, бо зверху скло вибите. Із того боку теж, тому і розноситься вітром.
— Як їх сюди привезли? — запитую.
— От цього ніхто не знає, — знизує плечима пан Радчук. — Уночі, кажуть, два КамАЗи приїхало й згрузили. Не знають, звідки їх везли: може, з Києва чи області. Тут раніше лежали відходи, а тепер ще двадцять тонн скинули. Зробили звалище, і все. Сторож, може, бачив, але, мабуть, залякали й наказали тримати язик за зубами.
— А кому склади належать?
— Колись "Волиньагрохіму". У районі вже такої організації немає. Ніби викупила якась фірма...
— Що кажуть органи контролю? Влада?
— Комісія з району приїжджала. Пописали протоколи й поїхали. Санстанція була. Спитали, чого тут городи людські. А де ж вони мають бути? Бумаги передали у райраду. То вона і буде вирішувати. Це ж двадцять тонн скинули. Щоб їх вивезти, треба тисяч чотириста, а може, й більше. Де їх узяти? У нашому бюджеті таких грошей не знайдеш. Хтось на нашій біді добре заробив. Вивіз, скинув — та й усе.
З дощами гидота стікає на картоплю
Головний санітарний лікар Горохівського району Віталій Плічук, 51 рік, стверджує, що речовину в мішках визначили. Це отрутохімікати-пестициди — здебільшого гербіциди та інсектициди. Але встановити їхнє походження неможливо, бо вони розсипані, перемішані, без тари, без етикеток. До того ж є санітарні правила для зберігання пестицидів, а як поводитися з їхніми сумішами, ніхто не знає. З цієї ж причини не знають, які сполуки вони утворюють і яку загрозу становлять.
— Люди у нас почали більше хворіти, — впевнений Василь Васильович. — Особливо ті, що живуть поряд. На онкологічні захворювання багато жаліються. За останніх два місяці близько двадцяти смертей у нашому селищі. Раніше за місяць помирало не більше двох людей (у селищі живе 1320 осіб. — "ГПУ").
— Вітер як подме, то так чути. Геть не можна було надвір вийти, — розповідає 60-річна тітка Ганна, яка живе поряд зі складом. — А тут пішли дощі, вся гидота почала з водою стікати на картоплю... Не знаю, звідки вони взялися. Вже й начальство приїжджало, щось пописали та й поїхали. А оте осталося.
Лікар місцевої лікарні Сергій Ройко каже, що хімікати впливають не на один куток — на все селище.
— А онкозахворювання у нас по цілому району. Тут же був передовий район — "хімію" вносили в землю щедро й безтолково, — додає Сергій Петрович. — А зараз воно все вилазить. Протягом останніх двох тижнів померло двоє людей від онкозахворювань: чоловік 1933 року народження від раку правого бронху та жінка 1937 року народження від раку шлунка. Молодь на онкологічні захворювання не скаржиться.
Дали гроші на нові мішки
Голова Горохівської райради Ярослав Володимирович Довгополов, 49 років:
— Із районного бюджету виділили 2 тисячі гривень для закупівлі мішків. Спочатку все позбираємо у мішки і будемо далі зберігати до вирішення ситуації на вищому рівні. Неодноразово зверталися в область. Там знають про нашу напасть. На місцевому рівні вирішити ситуацію неможливо, потрібні великі гроші.
1 
1
Коментарі