"Наші щенята найкращі. Ми пишаємося ними", — гордо каже начальник знаменитого на весь колишній СРСР Великомостівського собачого розплідника 37-річний майор Віктор Чопик. Цей чоловік вірить, що тільки люди і собаки мають душу. До його гавкаючого господарства ми завітали напередодні року Собаки.
Сидячи у вольєрах, собаки на чужих реагують по-різному. Одні велично піднімають голови, інші байдуже відвертаються.
У племінного 4-річного пса Лекса — очі холодні, грива стирчить наче у лева. Лекс — першокласний шукач нелегалів. На цьому поприщі він "зробив" чудову кар"єру й тепер "штампує" нових щенят.
Найкращих службових собак відбирають у цуценячому віці. Кінологи кажуть, що у кожного пса є характер. Чудово сприймають дресирування "сангвініки з холеричним типом" або ж "холерики сангвінічного типу".
— От бачите, — майор Чопик указує на чотирьох песенят. — Хтось швидше до м"ячика добігає, а хтось убік дивиться. Потрібно бути психологом, щоб їх розуміти.
Лекс зробив кар"єру і тепер "штампує" нових щенят
За кожним собакою закріплюють особистого інструктора. Вони щодня проводять разом шість годин, і дуже прив"язуються одне до одного. Дехто призивається в армію зі своїм псом.
23-річний Сергій третій місяць служить із 2-річною сукою Багірою. У військо хлопець пішов із вищою освітою фізкультурника — дуже хотів стати прикордонником.
Його Багіра на рік отримала безплатне бюджетне харчування: 650 г сухого корму та 150 г волового м"яса другої категорії на день. Прикордонники не називають цифр, але кажуть, що собачий пайок вартує більше солдатського.
На території загону є спеціальна кухня собачих харчів. На порозі нас зустрів здоровенний чорний кіт Васька. Вигляд має пречудовий — пузо аж волочиться по землі. Коли кіт гуляє розплідником, молоді пси на нього часто гавкають. Але він навіть не дивиться у їхній бік.
На території загону стоять довжелезні вольєри, поділені на "однокімнатні апартаменти" з невеличкими подвір"ями. Над кожною "кімнаткою" написи з кличками — Бест, Вольф, Ніка. А Джетті та Рада живуть в одній хаті.
— Сім"я, — випереджає запитання майор. — Деякі собаки працюють у парі, ніби змагаючись одне з одним.
Найкраще у парі працюють сука і кобель. Завдання господарів — не допустити між ними злучки. Бо тоді вони думатимуть лише про любов, і служити вже не будуть. Спеціалісти вираховують цикл "дівчинки" і двічі на рік на 21 день ізолюють суку від кобеля.
Собаки
у парі ніби змагаються одне з одним
У Великих Мостах понад 200 собак, здебільшого німецькі вівчарки. Є кілька спанієлів та лабрадорів. Колись тут навчали і вельштер"єрів — кілограмових собачок, які шукали наркотики.
— Не пишіть, що їх годують наркотиками. Це смішно. Якби собака був наркоманом, помер би за рік-два. А він служить вісім-десять, — каже майор. — Насправді собаки шукають наркотики завдяки рефлексам. Спершу їх привчають до якоїсь іграшки, потім її асоціюють із запахом героїну, коноплі, маку. Коли собака знаходить наркотик, вона отримує свою іграшку.
Ми виходили з розплідника. Собаки кидали на нас прощальні погляди. Якийсь несамовито гавкав, інший насторожено гарчав, багато дружньо махали хвостами. Тепер я зрозумів, що у них справді різні характери.
Коли я вже розпрощався з майором і пішов, навздогін він гукнув мені:
— Можете в кінці написати: наші вівчарки — універсальні солдати.
1 
1
Коментарі