"Читала, що через пенсіонерів молоді не працюють. Але мене ніхто не жене. Беріть на моє місце любого молодого. Так ніхто не з"являється", — каже львів"янка Марія Свистунова, 71 рік. Із 1959 року вона викладає російську мову і літературу у школі N35. З 26 вчителів більше половини тут — пенсіонери.
37% учителям львівських шкіл понад 55 років. Але є проблема працевлаштування молодих спеціалістів.
— Для мене найстрашніше — залишитися без роботи. Як це так, без дітей? — запевняє вчителька початкових класів цієї ж школи Валентина Терещенко, 68 років. Має педагогічний стаж майже 35 років. — Раніше був вищий авторитет учителя. Бо більшість батьків не мала вищої освіти, багато хто обходився і без середньої. Тому діти розуміли, що школа — це щось святе і серйозне.
— Валентина Григорівна і Марія Ярославівна — це ті вчителі, яких я не відпускала б ще по 20 років, аби тільки мали сили, — каже директор закладу 55-річна Лариса Корнійчук. — Але більшість викладачів-пенсіонерів — це зайвий баланс. Через значну різницю у віці їм важко налагодити контакт із дітьми. Старша людина ніколи не зрозуміє, чому в дитини сережка в носі або з-під светра виглядають навушники. А отже, і нормально не пояснить, чому на уроках цього потрібно позбутися. Можуть школяра й обізвати, якщо щось не так. Дітей далі вчать за конспектами, які писали ще у 1960-ті, нових програм уникають. Але йти з роботи не збираються. Отримують пенсію, тут ще гроші капають — чом би й ні?
Лариса Петрівна вважає, вчителі-пенсіонери — це неосновна проблема того, що до шкіл не йде працювати молодь. Каже, молодих не змусиш учителювати за символічну зарплату.
— Молоді в школі на довго не затримуються. Попрацюють трохи і йдуть у бізнес чи ще кудись, де платять нормально, — переконана вчителька історії Галина Гаврикова, 61 рік.
У школах інших областей Західної України теж працює багато пенсіонерів.
37 відсоткам учителів львівських шкіл понад 55 років
В Івано-Франківській області 18% педагогам за 55 років.
Фізрук 27-річний Іван Горганюк із села Космач Косівського району закінчив Прикарпатський університет ім. Стефаника три роки тому. За направленням поїхав у рідне село. Але вакансії у місцевих школах не було.
— Там є багато вчителів старшого віку. Та вони зі школи не підуть. Бо що їм на одну пенсію жити, — каже він.
Іван розпочав власну справу — робить на замовлення гуцульські капелюхи кресані. Продає їх по 350 грн.
— Дружина викладає у школі фізику та інформатику. Заробляє більше тисячі. Хіба то гроші? То вечорами вишиває сорочки й гачі (чоловічі штани. — "ГПУ"), — розповідає. — Клієнти самі до нас за сувенірами приїжджають. Ось так і виживаємо.
На Волині молодим спеціалістам теж складно влаштуватися. В області 12% педагогів пенсійного віку.
— Спочатку пробувала знайти роботу. Походила по луцьких школах, але там сказали, що вчителів вистачає, — каже 23-річна Анна Панечко, фахівець німецької мови. Закінчила Волинський університет ім. Лесі Українки. — Директори зізнаються, що є багато пенсіонерів, але вони звільнятися не хочуть. Пробую через управління освіти влаштуватися.
Микола Луцан учителює 63 роки
79-річний Микола Луцан — найстаріший учитель Західної України. Він 63 роки викладає українську мову й літературу в Липівській школі Тисменицького району на Івано-Франківщині. Має нагрудний знак "Відмінник освіти України".
— Микола Васильович — наше світило, — каже директор школи Марія Олексик, 58 років. — Він ніколи не нервується, все роз"яснить, спокійний, врівноважений, добрий. Ще й зараз організовує туристичні поїздки, от недавно повіз усю школу до Крехова.
— Розумієте, я залишився сам, дружину похоронив три роки тому. Сидіти в хаті цілими днями для мене нестерпно, — розповідає Микола Васильович. — А тут колектив, діти, вчителі, яких я колись вчив. Працюю не заради грошей, в мене зарплата мізерна — трохи більше 500 гривень, бо маю тільки п"ять уроків. Мені пенсії вистачає — 1248 гривень. Якщо побачу, що займаю місце молодих спеціалістів, — одразу вступлюся.
3 
1
Коментарі