Всесвітній день боротьби зі СНІДом: факти, цифри, міфи

9

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

Його започаткували 30 років тому у 1988 році з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я.

 

Коли 35 років тому американські медики вперше виявили СНІД, він здавався таємничим і страшним. І це не дивно. Хвороба вражала імунну систему молодих і здорових людей, залишаючи їх беззахисними перед будь-яким захворюванням. Звідки з'явився цей страшний вірус, ніхто не знав. Окрім секс-працівників. не менш суттєвий внесок зробила торгівля, крах колоніалізму і соціально-політичні реформи XX ст.

ВІЛ-інфекція, скоріше за все, виникла в центральній частині західної Африці і вражала спочатку мавп, зокрема, людиноподібних мавп. Потім вірус почав випадково переходити на людей, очевидно, через те, що вони їли м'ясо диких тварин, заражених ВІЛ.

У 1920-ті роки Конго була бельгійською колонією, а місто Кіншаса отримало статус столиці. Стало першим судноплавним портом на річці Конго, швидко зростало і приваблювало тисячі молодих чоловіків, які приїздили сюди на заробітки. А працівники секс-індустрії охоче почали допомагати їм витрачати свої доходи. Вірус швидко поширився серед населення.

Завдяки розвиненій залізничній мережі, що її мала столиця бельгійської колонії, і якою користалися сотні тисяч людей щороку, всього за 20 років вірус поширився на 1 500 км.

На початку 1960-х Конго отримала незалежність і стала привабливим місцем працевлаштування для багатьох молодих людей з франкомовних країн світу, зокрема з Гаїті. Коли через кілька років ці молоді гаїтяни повернулися додому, вони привезли на західне узбережжя Атлантики особливу форму ВІЛ 1 групи М, відому як "підтип Б".

В 1970-х роках вірус прийшов у Нью-Йорк та Сан-Франциско, де сексуальна революція сприяла росту сексменшин, які ховались тут від переслідувань. І так вірус знову скористався соціальними та політичними обставинами і швидко поширився в Європі та США.

Слина, сльози чи піт не можуть стати причиною інфікування ВІЛ. Вірус імунодефіциту людини міститься лише у крові, спермі, виділеннях статевих органів та грудному молоці. Інфікуватися через поцілунок, рукостискання, спільний посуд, чхання, перебування в одному приміщенні неможливо.

5 міфів про ВІЛ

Міфології СНІДу можна було б присвятити цілу книгу. Ось найпопулярніші з них.

 

1. На ВІЛ хворіють лише наркозалежні та повії

Так, люди, які вживають ін'єкційні наркотики, та ті, що займаються комерційним сексом, належать до ключових груп ризику. Але дослідження "Індексу стигми" показали, що з 2014-го до 2016 року частка людей, що живуть із ВІЛ і не належать до жодної ключової групи, зросла з 25% до 46%.

2. ВІЛ - це те ж, що й СНІД

ВІЛ — це вірус імунодефіциту людини, що поступово знищує клітини імунної системи людини, які захищають організм від інфекцій. СНІД же є синдромом набутого імунодефіциту. Тобто, сукупністю хвороб, які виникають через руйнування ВІЛ-інфекцією імунітету. Сьогодні частіше говорять про чотири стадії ВІЛ-інфекції, термін СНІД вживають вкрай рідко.

3. ВІЛ-інфекція - це смертельний вирок

Способу позбавити організм вірусу не існує, бо це хронічна інфекція. Але вчасне виявлення інфекції і лікування дає можливість утримувати вірус на певній стадії. Тривалість життя людини, яка живе з ВІЛ та приймає антиретровірусну терапію, дорівнює тривалості життя людей без ВІЛ. Що раніше діагностувати ВІЛ і розпочати лікування, то більше шансів прожити довге і щасливе життя.

4. Якщо у вагітної жінки ВІЛ, то він обов'язково передасться дитині і тому їй краще не народжувати

Насправді будь-яка ВІЛ-позитивна жінка має шанс народити здорову дитину. Якщо вона приймає АРТ, то ризик передачі вірусу фактично нульовий. Якщо вона не приймає профілактичної терапії, такий шанс становить 27%.

5. Аналізи на ВІЛ часто показують неправильний результат

Тест на ВІЛ стає позитивним протягом перших тижнів. В 95% людей аналіз стає позитивним уже через 3 місяця, в інших цей процес займає до 6 місяців. Позитивний результат аналізу на ВІЛ дійсно буває іноді неправильний –хибнопозитивний. Тому його обов'язково перевіряють іншим аналізом – підтверджувальним.

За десять місяців 2018 року в Україні за даними Центру громадського здоров'я МОЗ України зареєстровали 14 797 нових випадків ВІЛ-інфекції (з них 1 975 дітей до 14 років).

Найбільш ураженими ВІЛ-інфекцією регіонами є Дніпропетровська, Одеська, Донецька, Київська й Миколаївська області, а також Київ. Інформація наведена без урахування АР Крим та Севастополя, які не надають даних щодо статистики епідемії з квітня 2014 року. Також відсутні дані щодо деяких місяців з Донецької та Луганської областей, з літа 2014 року дані з цих регіонів не надходять у повному обсязі.

Україна залишається лідером у Європі за масштабами поширення ВІЛ-інфекції: близько 240 тисяч осіб живуть цією з хворобою.

У 2012 році вперше в історії України епідемія ВІЛ/СНІДу сповільнилася. У 2013-2017 роках через скорочення програм по боротьбі зі СНІДом темпи епідемії знову почали зростати. Починаючи з 2008 року, українці найчастіше інфікуються через незахищений секс. Здебільшого це люди віком від 15 до 30 років.

 

Головна проблема - недостатня обізнаність населення про можливості отримувати безкоштовне тестування та лікування ВІЛ-інфекції

Недостатня увага політичних лідерів до цієї проблеми та, як наслідок, майже повна залежність профілактичних програм від міжнародного фінансування.

Фактично маючи у своєму розпорядженні велику кількість ресурсів та можливостей люди не знають де можна пройти тестування, а у разі позитивного результату – куди звертатися за допомогою. На жаль, навіть серед лікарів побутує уявлення що ВІЛ-інфекція – це смертний вирок для пацієнта, а головне завдання лікаря – уберегтися від зараження, навіть якщо пацієнт отримує лікування та стає незаразним.

"Філадельфія" (1993)

 

В основі фільму реальна історія адвоката Джеффрі Бауерса, що трапилася 1987 року. За сюжетом юриста звільняють з великої компанії. Керівництво пояснює це тим, що співробітник некомпетентний. Однак насправді причиною звільнення є те, що він хворий на СНІД і його колеги бояться працювати з ним. Адвокат вирішує довести, що саме хвороба, а не його непрофесіоналізм, стала справжньою причиною звільнення.

"Звичайне серце" (2014)

 

У фільмі розповідається про 1980-ті роки у Нью-Йорку, де кілька гомосексуалів хворіють на щось, що знищує їхні імунні системи. Та ніхто не знає що це за хвороба. Громадськість є байдужою до цієї недуги, її починають називати раком геїв. Але все ж активісти намагаються достукатися до уряду, аби ті змінили своє ставлення і звернули увагу на хворобу, від якої гинуть тисячі чоловіків.

"Ліки" (1995)

 

"Вірус або Тривала музика" (1993)

 

Фільм ґрунтується на документальній книзі американського журналіста Ренді Шилтса "Оркестр продовжував грати", який помер від СНІДу. У стрічці розповідається про початок епідемії ВІЛ/СНІД та вивчення цієї хвороби. Намагаючись виявити вірус, лікарі не тільки проводять різноманітні дослідження в лабораторії, але й змушені боротися з байдужістю суспільства та упередженнями чиновників. Медикам доводилося вести жваві дискусії з представниками банків крові, які не хотіли перевіряти донорів на СНІД. Згідно з даними, озвученими в фільмі, до середини 80-х років лише в США близько 28 тисяч людей заразилися ВІЛ від переливання крові.

"Джиа" (1998)

 

Фільм розповідає історію життя всесвітньо відомої топ-моделі Джиї Каранджі, яка стала першою відомою жінкою, що була Віл позитивною. У біографічній драмі показаний феєричний шлях Джиї від стійки в закусочній батька до обкладинок Vogue та Cosmopolitan, а також участі в показах відомих кутюр'є.

Телефон загальнонаціональної гарячої лінії з питань ВІЛ/СНІДу 0 800 500 45.

Якщо ви сумніваєтеся щодо необхідності тестування, пройдіть онлайн-тест від "100% життя" - Мережа ЛЖВ, який виявить ризики інфікування й порадить пройти реальне тестування на ВІЛ у разі необхідності. Для цього необхідно завантажити мобільний додаток HIV Test.

 

×