Слабошпицький: Мені здається, що між мною і моїми дітьми різниця у тисячу років

Письменник і літературознавець Михайло Слабошпицький розповів Gazeta.ua про своє дитинство.

"Мені здається, що між мною і моїми дітьми різниця у вісімсот або тисячу років. Коли батьки ішли на роботу, лишали миску молока і накришеного хліба, - розповідає письменник. - Це були страшні часи - інша ера. Коли я розповідав це сину Мирославу, він мені казав: "Ну ти ж син селян, а я син - письменника. І ти жив в загробному світі". Я на все життя зненавидів фізичну працю. Серед братів і сестер був найстаршим. Мав дуже багато домашньої роботи: буряків нарви, свиням дай, води наноси, дров нарубай. Від праці тікав до школи - це був відпочинок. Післявоєнне покоління селюків знає, що таке фізична робота. Тепер з іронією кажу, що праця вбиває людину. А ще я дуже любив грати у футбол.

Мій батько працював завклубом. У клубі згоріла бібліотека. Уцілілі книжки привезли до нас додому. Кілька років була повна хата книжок. Я часто хворів, сидів удома. Брав з-під ліжка найтовщу книжку і читав. Батько відривав мене від книжок. Казав: "Ти збожеволієш. Станеш Дон Кіхотом".

Слабошпицький згадав, як ледве не згорів у батьківській хаті, коли йому було півтора року.
"Перший спогад - безрадісний. Я лежу на долівці в хаті, встеленій соломою. І вогонь підступає - горить хата. Батьки протопили в грубі і пішли на роботу. Десь, видно, жарина впала. Сусідський хлопець помітив, що валує дим. Вибив вікно і витяг мене. Водили до баби качати переляк. Мені було півтора року", - згадує він.

Інтерв'ю з Михайлом Слабошпицьким можна буде прочитати у числі журналу "Країна" за 6 січня.